День єднання - ФОТОФЛЕШМОБ

 

Єдина країна - єдиний народ

22 січня Україна відзначає День Соборності — день, коли мрія про єдність стала реальністю.

У 1919 році українці сказали важливе слово: ми разом. З того часу Соборність — це не лише про карту, а про серце .

Про підтримку одне одного, спільну мову, пісню, традиції та віру в Перемогу.

Для дітей — це про дружбу і команду .

Для дорослих — про відповідальність і силу єдності .

Для всіх — про Україну, яку любимо і бережемо 

Єднаймося щодня — у словах, вчинках і мріях! ✨

З Днем Соборності України! (З мережі Інтернет)

У єдності сила, у серці — країна ,

Ми разом велика, дружня родина.

Тримає нас слово, і пісня, й земля,

Одна в нас надія, й Україна одна. 

Соборність — не слово, а вибір щоденний,

Триматися разом у час непростий.

Крізь біль і тривоги до мрії летіти,

Щоб разом у мирі щасливо лиш жити!

ⓒ Тетяна Прокоф’єва

Бесіда з молодшими школярами "Зимові щебетунчики"

 

День обіймів

 Ніжні, теплі, легкі й привітні,

Такі ласкаві, мов сонце у квітні. 

Сильні, полохливі, веселі, прощальні, 

У момент щасливі й раптом останні.

Дружні та сімейні, радісні й вдячні 

Всі обійми різні, а добро в них спражнє. 

ⓒ Тетяна Прокоф’єва

Годівничка для синички

Узимку дрібні птахи витрачають значно більше енергії, ніж у теплу пору року. Морози й сніг ускладнюють пошук їжі, а кілька холодних днів поспіль часто стають критичними. Саме тому підгодівля взимку має реальне значення для їхнього виживання.

10 фактів про птахів узимку

1. Узимку птахи більше страждають від нестачі їжі, ніж від холоду, бо без енергії вони не можуть зігрітися.

2. Синиці в мороз виглядають круглими, тому що розпушують пір’я і створюють повітряний прошарок, який зберігає тепло.

3. За одну холодну ніч дрібний птах може втратити до десяти відсотків маси тіла.

4. Серце синиці б’ється понад чотириста разів на хвилину, тому їй постійно потрібна калорійна їжа.

5. Узимку птахи запам’ятовують місця підгодівлі і будують денний маршрут навколо них.

6. Несолоне сало для синиць узимку є одним з найефективніших джерел енергії.

7. Птахи сплять, сидячи на гілках, і стискають лапи так, що не падають навіть під час сильного вітру.

8. Багато птахів у мороз ночують групами, щоб зменшити втрату тепла.

9. Регулярна підгодівля в сильні морози значно підвищує шанси птахів дожити до весни.

10. Узимку навіть маленька годівничка може врятувати десятки життів.

Для підгодівлі підходять прості продукти, близькі до природного раціону птахів. Добре засвоюються зернові суміші, просо, овес, вівсяні пластівці грубого помелу, насіння льону та сире соняшникове насіння. Такі корми дають енергію і підтримують птахів у холодний період. Доречно додавати подрібнені горіхи без солі та обсмаження.

Особливу роль узимку відіграє сало. Для синиць це один з найефективніших кормів у мороз. Підходить чистий білий жир без солі, спецій і м’ясних прошарків. Його підвішують або викладають окремими шматочками, щоб птахи могли легко дістатися.

Підгодівлю краще організовувати в одному й тому ж місці та робити це регулярно. Невеликі порції, доступні щодня, допомагають птахам адаптуватися і планувати свої маршрути. Важливо, щоб корм залишався сухим і не примерзав.

Навіть проста, але правильна підгодівля допомагає птахам пережити зиму і дочекатися весни.

Подаруй пташині свято, 

Зовсім треба не багато,

У такі страшні морози

Насипай пшеничку, просо,

Можна дати кусник сала,

Тільки щоб коти не вкрали –

Міцно-міцно прив'яжи

І відходь собі уже.

Поза спиною у тебе 

Горобиний чути щебет,

Корму тішаться синички,

Теж спішать до годівнички.

Щиро дякують людині

На своїй мові, пташиній.

Наталія Ярема

🐦 Маленькі птахи не бояться зими — вони бояться порожнього дзьоба

Коли приходять морози, ми часто думаємо: птахам холодно.

Але правда інша — їм голодно.

Сніг накриває землю суцільним килимом, і все, що ще вчора можна було знайти — зерно, насіння, комах — зникає. Для синичок і дрібних птахів це означає одне: кожен день стає випробуванням на виживання.

І тут усе залежить від нас.

Щозими я залишаю для них просту їжу — соняшникове насіння та сире, несолоне сало. Для людини — дрібниця. Для птаха — шанс дожити до весни.

Минув тиждень — і вони вже знають дорогу. Прилітають зранку, чекають, не бояться. Наче вірять.

Друзі, якщо маєте змогу — зробіть маленьку годівничку.

Навіть шматочок сала на гілці може врятувати життя.

До речі, погляньте на синичку уважніше.

Жовто-блакитна.

Своя.

Наче створена нагадувати, що ми з однієї землі 💙💛

— Запам’ятай: хто ділиться взимку — той ніколи не залишиться сам.

🔹 Важливо пам’ятати

✔️ тільки сире, несолоне сало

✔️ без спецій

✔️ можна додавати насіння соняшника

❌ не давайте хліб

Коляда - давній код єдності...

Коляда — це не просто різдвяна пісня “для настрою”. Це наш давній код єдності: коли темно й холодно, українці збираються разом і голосом нагадують собі найголовніше — світло повертається, добро перемагає, а дім стоїть.

Її сила — в спільному звучанні. Коли колядують, оживає пам’ять роду, міцніє громада, і навіть найвтомленіше серце випрямляється. Бо Коляда вчить: ми не поодинці. Ми — народ, який тримається за традицію так само міцно, як за свободу.

Для українців Коляда — це благословення на рік і маленька, але вперта перемога над страхом. Поки лунає коляда — жива мова, жива культура і жива Україна.

Символ Різдва — Різдвяна зірка. Її значення для українців

Різдвяна зірка для українців — це не “декор для фото”. Це знак, який має голос, пам’ять і характер.

⭐ Передусім — це Вифлеємська зірка.

Та сама, що сповістила світові про народження Христа. Світло, яке з’являється в найтемніший час і показує шлях. Без крику, без зайвого пафосу — просто світить. Дуже по-українськи, якщо чесно.

🎶 У нашій традиції зірка — жива.

Її носять колядники, вона крутиться, дзвенить, сяє. Вона йде попереду — як знак: у дім заходить не просто пісня, а добра новина і благословення. Зірка першою переступає поріг — бо світло завжди має бути першим.

🌾 Для українців зірка — це ще й про дім.

Про зібрану родину, спільну вечерю, тишу після важкого року. Часто вона восьмипроменева — символ повноти й оновлення. Бо Різдво не про ідеальність, а про новий початок.

🇺🇦 Сьогодні цей символ відчувається особливо гостро.

Ми знаємо, що таке темрява. І саме тому так добре розуміємо ціну світла. Різдвяна зірка для нас — це віра, що шлях є. Навіть якщо він складний. Навіть якщо йдеш повільно.

Різдвяна зірка — це про надію, яку несуть у руках.

І про світло, яке ніхто не може погасити.

ДІДУХ (Дід-Дух, Дух Дідів)

Правила Дідуха:

1. Дідух – сніп з одного виду збіжжя. Найчастіше бралась пшениця, або жито, або ячмінь, або овес. Те, що вирощувалось саме в цьому регіоні. 

2. Дідух робиться виключно чоловічими руками - ґазди чи, коли тато на війні, старшого сина (як нема господаря в хаті вдови чи сироти, то дідуха несуть родичі – брат, кум, стрийко чи вуйко). В цьому кардинальна відмінність від «жіночих оберегів» - писанок, вишиванок, мотанок, хлібів. 

3. Дідух – атрибут віри українців, він не буває християнським, бо старший на кілька тисяч років від виникнення християнства. Ним спускаються Боги-предки до живих. 

4. Дідух не декорується християнськими символами. 

5. Дідух може прикрашатись, але декор має бути таким, щоб не заважати потім обмолочуванню. Це можуть бути плетені коси для зв’язування дідуха, восьмипроменеві Зірки, солом'яні прикраси, банти, дзвіночки. Також, за дуже давньою традицією, Дідух прикрашали різдвяними писанками з зіркою.

6. Дідух не фарбується. Навіть в жовто-синє.

7. Дідух не декорується букетиками «для краси». Бо насіння квітів потім опиниться в посівному збіжжі і заполонить ниву. 

8. Дідух не може зберігатись кілька років, це однорічний оберіг.

9. Дідух може бути просто акуратно підрізаним снопом колосся однієї довжини, може стояти на трьох «ногах» чи на сімох, може мати 3 яруси і маківку. Жоден з варіантів не завадить дідуху збирати Божі благословення. 

10. Дідух стоїть від сонцестояння до рівнодення (частіше прибирається на стрих після Щедрого вечора в ніч на 1 січня). Це короткожиттєвий оберіг. Він збирає благословення Божі від Святвечора і до Великодня, від зимового сонцестояння до весняного рівнодення. Зерно домішується до посівного збіжжя.

11. Для міських умов зерно з дідуха можна висипати під вікна – може, щось зійде. І згодувати птахам. Можна домішати трошки до каші для улюбленого собаки. Солому або спалити, або за відсутності можливості подрібнити і закопати неглибоко під квіти чи кущі на клумбі як добриво.

12. Самого Дідуха не палять! Тільки голу солому з нього без жодної зернини. 

13. Дідух не заперечує ялинки. Традиційно хвойний дух в домівці був від ялицевого Колеса року зі свічечками на сволоку над святковим столом. 

Але і прикрашена ялинка ніяк не конфліктує з дідухом і традиційними святами українців. Хоча, звісно, віддавна ялицю прикрашали живу і надворі, частіше одну на село: обвішували випічкою, насінням, горішками, сушениною, пасмами прядива й забавками з сіна - всім, що можуть з'їсти або забрати до гніздечка чи нірки Створіння Божі, котрі також святкують Святвечір.

На основі допису Tetiana Siwak і 

Олени Фалькон

ІШЛО РІЗДВО...

 

💛ІШЛО РІЗДВО… В стражденну Україну,

У темні села, стомлені міста…

Ішло через воронки і руїни,

Несло їй силу вічного Христа!

💙ІШЛО РІЗДВО… до діточок маленьких,

Щоби забрати відчай в них і страх…

До юних… і дорослих…і стареньких,

Несло їм віру на своїх плечах…

💛ІШЛО РІЗДВО… у бліндажі й окопи,

Окутувало воїнів теплом…

Ішло між градами, налякане… в ознобі…

Щоб стати від загибелі щитом!

💙ІШЛО РІЗДВО… До кожного порогу...

Не знало, чи відчинять там Йому…

Щоби навчити довірятись Богу,

Щоб вивести до Світла крізь пітьму…

💛ІШЛО РІЗДВО… Із вдовами стогнало,

На руки брало сиріт у сльозах…

І шепотіло, й сльози утирало: 

«Татусь живий… Він там, на Небесах…»

💙ІШЛО РІЗДВО… Крізь снігові замети…,

У бомбосховища, в оселі, що ущент…

Під рев шахідів, обстріли ракети,

Й сирени лячний акомпанемент…

💛ІШЛО РІЗДВО… І людям говорило:

- Христос вже народився! Він гряде!

Впускайте Його у серця щосили,

Він вам усі тривоги відведе!

💙І українці ДУХОМ ПІДІЙМАЛИСЬ 

Й молитва їм лягала на вуста!

У радості й надії всі єднались!

І ЗУСТРІЧАЛИ З ВІРОЮ ХРИСТА!!!!!

З мережі

Дідух замість ялинки

Колись у наших хатах на Різдво стояла не ялинка з блискітками. Стояв дідух.

Сніп із колосся — не “декор”, а знак роду.

Бо ми — не народ “випадково”. Ми — з землі, з праці, з пісні, з молитви, з того зерна, яке виростили своїми руками.

Дідух вносили в дім, як вносять найдорожче: з пошаною. І разом із ним — дух дідів. Пам’ять про тих, хто тримав хату, поле, мову й честь, коли було важко. А в нас, як відомо, “важко” — це історично стабільно.

Дідух — це про те, що ми не без коріння.

Про те, що українці — не “звідкись”, а звідси.

І що в кожному з нас стоїть цілий рід — плечем до плеча.

Сьогодні нам особливо важливо згадувати, хто ми. Не тільки прапором — а й сенсами. Не тільки гаслами — а й традицією.

Бо культура — це теж зброя. Пам’ять — теж броня.

Тож якщо цього року ти ставиш дідуха — ти ставиш не солому.

Ти ставиш опору.

Ти кажеш: “Я пам’ятаю. Я продовжую. Я не зламаюсь.”

Дух дідів — у нас.

І тому ми вистоїмо. ( З мережі Інтернет)

Ніжні колоски натруджені руки сплітають,

Миру, достатку, добра всім щиро бажають.

Дідух на покуті під образом вбраний стоїть,

Колосся його, налите від свічки, так гарно блищить.

Ми — роду козацького, славний і працьовитий народ.

Дай, Боже, нам щастя і життя без негод.

Наш символ достатку, зв’язку усіх поколінь —

Дідух — це найкраще з різдвяних людьми творінь.

Нехай наша мрія здійсниться у світле Різдво

І зникне назавжди з країни все горе й зло.

***********

Стеблинку до стеблинки складаю, 

Добро у Дідуха вкладаю.

Яскраві стрічки вплітаю, 

Здоровʼя всім, миру бажаю.

Поставлю його на покутті, 

Хай будуть молитви почутті. 

Добробут панує у кожній родині, 

Щасливої долі моїй Україні.

ⓒ Тетяна Прокоф’єва

🌟🌟🌟 ЗУСТРІЧАЙМО РІЗДВО 🌟🌟🌟

Засяяла в небі Різдвяна зірниця,

Ангелик змахнув білосніжним крилом,

В стаєнці убогій Ісус народився -

Ця радісна звістка лунає кругом.

І ми вас вітаємо щиро всіх нині

Із тим народженним маленьким дитям,

Що Матінка Божа сповила в яскині

Поруч з віслятком і сірим ягням.

Вклонились Ісусу малі пастушата

І славні царі вже принесли дари,

Хай вашій родині в Різдвяні ці свята

Ісусик на сіні дарує снаги.

Хай в кожній домівці колядка лунає,

А щастя заходить до кожного з вас,

Хай зірка різдвяна вам шлях осіяє

І миром наповнює всіх повсякчас.

Здоров'я бажаєм, любові без ліку,

Затишку в домі і віри в серцях,

Нехай пролунає в усіх кінцях світу,

Що Бог воплотився у радісний час.

Радійте, всі люди! Співай, Україно!

Молися Ісусові, щиро благай.

Хай прийде надія і мир у країну,

У кожну домівку, у наш рідний край.

Вінчуєм вас, люди! Бажаєм любові!

Хай свічка різдвяна яскраво сія,

А ви поклоніться у яслах Христові

Хай Бог вам дарує благії літа!!!

Галина Пігут-Николишин

#поезія_Галина_Пігут_Николишина

Вже скоро й Різдво завітає до хати,

Вчетверте — із сумом і тихим жале́м.

Прийде із народженням Бога вітати,

Бо знає, що в нас незлічити проблем.

Присяде тихенько, подивиться в очі

І мовчки обійме наші серця.

Розкаже про диво Різдвяної ночі,

Про щиру молитву до Бога-Отця.

І витре нам сльози, яких не злічити,

На рани подує любові теплом.

І знову захочеться вірити, жити

Усім, хто живе під воєнним ярмом.

І зайде Різдво до порожньої хати,

В розтрощені села, в розбиті міста,

І буде колядка над світом лунати

Благанням про мир до Ісуса Христа.

Алла Василишин

17.12.2025

Притча про 12 страв на Різдво

Колись у маленькому селі жила родина, яка щороку готувала на Святвечір 12 пісних страв. Не тому, що так «треба», а тому, що так їх навчили серце і віра.

Найстаріший у родині казав:

— Кутя — щоб пам’ятали коріння і дякували за життя.

— Борщ — щоб у домі було тепло, як у маминих руках.

— Вареники — щоб завжди знаходилось місце для радості.

— Голубці — щоб родина трималась разом.

— Риба — щоб душа була чистою.

— Гриби — щоб уміли чекати й бути терплячими.

— Капуста — щоб не забували простоту.

— Квасоля — щоб у домі був достаток.

— Картопля — щоб земля завжди годувала.

— Пампушки — щоб солодке траплялося навіть у піст.

— Узвар — щоб пам’ятали тих, хто вже на небесах.

— Хліб — щоб ніколи не переводилась надія.

Коли на небі з’являлася перша зірка, родина сідала за стіл. І тоді ставалося диво: не страви наповнювали людей, а любов, прощення і тиша, у якій народжується світло.

Бо істина Різдва не в кількості страв,

а в тому, чи є за столом місце для Бога, миру й одне одного. 

🌟🌟🌟ЗУСТРІЧАЙМО РІЗДВО 🌟🌟🌟 

Різдвяна ніч... довкола срібна тиша,

Ледь-ледь лиш дзвоник гомонить,

Поміж хмарин зоря яскрава вийшла,

Зимовий місяць солодко ще спить.

Зійшли ангелики із неба до стаєнки,

Де народилося маленьке немовля...

Старенький Йосип гріє там пеленки,

Щоб загорнути в них Святе дитя.

Зоря у небі вісточку розносить,

Царям зі Сходу, вказує на путь,

Ангелик Божий радісно голосить:

Родився Бог - дари Йому несуть!

І ви також вклоніться нині, люди,

Зійшов з небес до нас Господній син,

Нехай лунає радість ця повсюди,

Нехай торкнеться всіх вона родин!

Нехай Ісусик, роджений в стаєнці,

Благословить, ввійде у кожен дім,

Стрічайте Бога, любі українці -

Хай Божий мир дарує нам усім!

Галина Пігут-Николишин

#поезія_Галина_Пігут_Николишин

Українське Різдво — це не “свято за календарем”. Це ритуал пам’яті, любові й тиші, який пережив століття, заборони і війни — і досі тримає нас купи.

🌟 Традиції Святвечора (24 грудня/6 січня)

✨ Очікування першої зірки

До появи першої зірки не вечеряють.

Зірка — знак народження Христа і надії.

Поки її нема — чекають. А чекати вміли завжди.

🍽️ 12 пісних страв

Символ:

12 апостолів

12 місяців року

повноти життя

Головні — кутя й узвар. Усе інше — варіації, а не екзамен.

🌾 Дідух

Сніп із колосся ставлять у хаті як:

символ предків

памʼять роду

подяку землі

Це “дід” у домі. Невидимий, але присутній.

🕯️ Запалена свічка

Світло для:

живих

померлих

тих, кого чекають

У багатьох родинах — ще й порожнє місце за столом.

Бо ми пам’ятаємо.

🙏 Молитва і тиша

Перед вечерею — молитва.

Після — спокій.

Це вечір без галасу. Святий — значить тихий.

12 страв. Один стіл. Одна ніч, коли дім стає цілим світом.

На Святвечір ми їмо не просто пісні страви.

Ми їмо памʼять, надію і тишу, яку не знайдеш у жоден інший день року.

Ось що насправді означають 12 страв Святвечора 👇

Кутя — серце столу.

Про життя, яке триває.

Зерно — щоб жити. Мед — щоб було солодко. Мак — щоб памʼятати своїх.

Без куті — не Святвечір. Як Різдво без зірки.

Узвар — про довгі роки.

Сонце й літо, заховані в сушених плодах.

П’ємо — щоб мати сили, здоров’я і менше нарікати.

Пісний борщ — про родину.

Кожен інгредієнт простий.

Разом — характер.

Як ми: різні, але в одному домі.

Капуста або капусняк — про витривалість.

Просто, скромно, але надійно.

Щоб у хаті був лад, а в серці — спокій.

Вареники — про достаток.

Бо є що загорнути всередину.

Порожні — не варіант. І в тарілці, і в житті.

Голубці — про мир.

Зерно, загорнуте з турботою.

Так виглядає родинна єдність.

Риба — про віру.

Тиху, без показу.

Старий символ Христа — без гучних слів.

Квасоля або горох — про силу.

Малі, але разом ситні.

Натяк зрозумілий.

Гриби — про таємницю.

Ростуть ніби з нічого.

Про звʼязок між землею і небом.

Пампушки чи пиріжки — про радість.

Бо навіть у піст можна святкувати.

І не ходити з кислим обличчям.

Оселедець, солоне — про випробування.

Не все солодке.

Але без солі життя — прісне.

Каша — про щедрість землі.

Щоб було що варити і завтра, і після свят.

Святвечір — це не про їжу.

Це про памʼять, тишу і людей поруч.

Якщо відчуваєш так само — залиш ❤️

Якщо памʼятаєш цей стіл з дитинства — напиши слово “кутя” в коментарях.

Нехай буде світло ✨