Цісар Інна Сергіївна

четвер, 19 лютого 2026 р.

Тиха акція "У їхніх серцях жила Україна"

Стогнуть мовчки, аж в світі біло,

Німі янголи паперові:

Як несли перше мертве тіло,

То у них відібрало мову...

А коли з-поза спин стріляли -

Густо ранили їхні крила...

Білі янголи помирали

Замість тих, кого захистили...

Сотні тисяч стояли строєм -

Мали ж янголи тут роботи!

Жоден з них ще не був Героєм,

Просто - гідним. І патріотом.

А коли вони йшли, то низько

Нагинались від болю стіни.

Їх сто шість в поіменних списках -

Білих янголів України...

Ольга Саліпа

середа, 18 лютого 2026 р.

Мова - це серце народу...

21 лютого — Міжнародний день рідної мови.

Рідна мова

Як океан, глибока й солов’їна,

Вона в собі плекає всі віки.

У ній - душа, і пісня, і родина,

І мудрість, що у спадок предки нам передали.

Без мови край - то лиш німа пустеля,

Вона - наш щит, державний моноліт.

У кожнім звуці - волі світла скеля,

Що гордо заявляє про нас на цілий світ.

Це скарб коштовний, викутий в розмові,

Життя основа, сила в боротьбі.

Плекаймо ж вірність рідному ми слову,

Щоб вічно жити рідній стороні!

Є речі, які ми не помічаємо щодня, але які є надважливими. Повітря. Тепло. І мову.

Мову, якою нас кликала мама:

— Іди їсти.

Мову, якою бабуся шепотіла казки.

Мову, якою ми вперше сказали «люблю».

Рідна мова — це не просто слова. Це пам’ять. Це коріння. Це те, що тримає нас разом, навіть коли ми далеко одне від одного. Навіть коли ми — в різних містах, країнах, на різних континентах.

Можна змінити адресу. Можна змінити роботу. Можна навіть змінити країну — поїхати в Італію чи в Грецію.

Але рідна мова завжди їде з нами.

Вона звучить у серці.

У повідомленнях «Як ти?»

У простому «Тримайся».

У тихому «Я з тобою».

Сьогодні — хороший день, щоб подякувати їй.

Не за правила. Не за підручники.

А за те, що вона — наша.

Напишіть у коментарях слово, яке для вас найтепліше.

Те, яке одразу повертає додому. 💛

Бо мова живе, поки ми нею говоримо.

Символ, що несе волю

19 Лютого – День Державного Герба України.

Наш Герб — Тризуб, у ньому сила Отця небесного і Сина, що символізує незламність, єдність та волю українського народу. Він уособлює історичний зв'язок поколінь, захищаючи Україну як оберіг, схожий на Святого Духа, та нагадує про єдину, вільну українську родину.

Основні факти про Тризуб:

Символізм: Означає силу, волю, славу, а також часто інтерпретується як поєднання тата, мами й дитини або символ Святої Трійці.

Історія: Це родовий знак Рюриковичів, що карбувався на монетах князя Володимира Великого.

Офіційний статус: Затверджений як малий Державний Герб України 19 лютого 1992 року.

Значення: Під час Революції Гідності та сучасної війни Тризуб став символом боротьби за свободу.

День Державного Герба України

19 лютого

Казка про Золотий Тризуб і трьох братів-соколів 💙💛

Далеко-далеко, серед безкраїх пшеничних полів і синього неба, розкинулася прекрасна країна — Україна. У цій країні шуміти ліси, співали солов’ї, текли швидкі річки, а люди були добрі та щирі.

Одного дня маленька дівчинка Марічка запитала у свого дідуся:

— Дідусю, а що означає той золотий знак на синьому прапорі?

Дідусь усміхнувся і сказав:

— Це наш Державний Герб — Тризуб. Його історія почалася дуже-дуже давно, ще за часів могутнього князя Володимир Великий.

І тут сталося диво… Марічки здалося, що вона потрапила у чарівну подорож у минуле.

У давньому місті Києві, де височіли дерев’яні стіни й золоті бані, правив мудрий князь Володимир. Він любив свій народ і хотів, щоб у країни був особливий знак — такий, що об’єднає всіх людей.

Одного ранку князь вийшов на високий пагорб і побачив у небі трьох соколів. Вони летіли поруч, не розлучаючись. Їхні крила блищали на сонці, а політ був сильним і впевненим.

— Подивіться! — сказав князь. — Три соколи разом — це сила, мудрість і любов!

І наказав майстрам створити знак, схожий на політ трьох соколів. Так з’явився золотий Тризуб — символ єдності, сили духу й свободи.

Та це ще не кінець історії.

Минали роки. Країна змінювалася, але Тризуб залишався у серцях людей. І коли Україні було важко, він ніби світився золотим світлом, нагадуючи:

— Ви сильні. Ви разом. Ви — вільні.

Одного разу маленький хлопчик Остап гуляв біля школи й побачив Герб України на стіні. Він торкнувся його рукою і раптом почув тихий голос:

— Я символ твого народу. У мені живе пам’ять про предків, про хоробрість козаків, про пісні й казки твого краю.

— А я теж можу бути сильним? — запитав Остап.

— Звичайно, — відповів Тризуб. — Сила не лише в мечі. Вона в добрих справах, у допомозі друзям, у любові до мами, у повазі до рідної мови.

І з того часу діти в Україні знали: коли вони бачать золотий Тризуб — це не просто знак. Це нагадування про те, що кожен з них — маленька частинка великої та прекрасної країни.

Коли вони співають пісні, вчаться, мріють, допомагають одне одному — Тризуб радіє.

А якщо уважно подивитися на нього в сонячний день, можна уявити трьох соколів, що летять високо в небі — вільно й гордо над синіми й жовтими просторами.

І поки в серцях дітей живе любов до України, золотий Тризуб світитиме ще яскравіше.

Бо це не просто герб.

Це — символ сили, віри й світлого майбутнього. 💙💛