ЗМІСТ

Свято "Я заховаю в серце Україну"
Зустріч з воїнами АТО "Мужні лицарі рідної землі"
Лінійка приурочена Дню Гідності і Свободи
Сценарій вечора пам*яті до дня Чорнобильської трагедії "На Чорнобиль журавлі летіли..."
Виховний захід присвячений пам*яті героїв Крут "Над Крутами - круки..."
Свято останнього дзвоника "Дорослі стали ми - вчорашні діти..."

СВЯТО Я заховаю в серце Україну

Доброго ранку травам росистим.

Доброго ранку квітам барвистим.

Доброго ранку сонечку ясному,

Людям усім і усьому прекрасному!

(Аудіозапис ліричної української мелодії______________)

ВЛАД

Яка ж красива ти – уквітчана весною,

Провіщана ключами журавлів,

Розбуджена бурхливою грозою.

І пориванням річок до морів!

Яка ж красива ти –розгониста степами.

Висока горами аж в синю височінь,

Скрізь явори стоять багатирями

Понад дорогами століть і поколінь.

АЛІНА

Яка ж красива ти –в гостинності одверта

Із успіхом назустріч доброті,

Яка ж ти мужня, сильна і уперта,

Як недруг стане на твоїм путі.

Яка ж ти мужня, сильна і уперта.

ВЛАД

Київ… Русь… Україна… Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близькість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії.

АЛІНА

Тисячі літ живе народ наш на плодючій, прекрасній землі. Розметаний по широких степах, між могутніми ріками й лісами, вимучений загарбниками без міри. без пуття. але єдиний. дужий і добрий до всього живого, до сонця, зірок, вітрів і роси, скільки було заздрісних. охочих, ворожих, які хотіли зіпхнути народ цей із його землі, по гнобити. знищити, пустити в небуття. Здавалося він усім чужинцям таким добрим. лагідним і безпомічним, що сам упаде в руки, як перестиглий плід. А він уперто, непохитно, вороги ж гинули безслідно.

(Аудіозапис ліричної української мелодії___________)

ВЛАД

Немов на крилах, швидко лине час,

Його осмислити ми навіть не встигаєм.

Лишає заповіти свої нам

Історія й в літописи пірнає,

За нею вирієм спливають наші дні

І, дивлячись в твоє високе небо.

Я не питаю, що дала мені.

Аналізую, що зробив для тебе.

Твоїм приблудою не хочу бути я,

Тобі я гідним хочу бути сином,

Я всім скажу: оце-моя земля!

Оце-мій край! Моя це Батьківщина!

Зігріє сонце землю навесні

І ти, тендітна, наберешся сили,

Розквітнеш ти, і задзвенять пісні

Й звитяжно над просторами полинуть.

Без сумніву, я знаю, буде так.

І вирушать прийдешні покоління

Із розумом і силою в руках.

І принесуть на твій вівтар сумління.

Тоді почують навіть і зірки.

Бо голоси мільйонів воєдино

Із розумом і силою в руках.

І принесуть на твій вівтар сумління.

Тоді почують навіть і зірки,

Бо голоси мільйонів воєдино

Із тими,що лунають крізь віки,

Промовлять гордо-це моя країна!

ПІСНЯ "Ми - твої діти, Україно!" _____________________

АЛІНА.

Воскреснемо, брати і сестри, бо земля наша,

хоч і розп’ята на хресті історії,але свята.

Воскреснемо,бо ми вічно були на цій Богом даній землі як народ,

і рідне небо хай пошле нам силу для життя. Воскреснемо, бо світить

нам у віки пророцтво Тараса: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля».

ВЛАД

Встаньмо з колін, розірвімо пута, якими нас віками приковано до чорних скель, високо підведемо голову, як це одвіку було написано нам на роду.

АЛІНА

У глиб тисячоліть крізь брами і мури

Історія мого незламного народу

Веде за кроком крок, гнуздаючи вітри

І шквали перешкод до вічної свободи.

Рве груди сивий біль, а ліків не знайти,

За тебе біль, моя велика Батьківщина.

Чи довго ще в пітьмах блукатимемо ми,

Невже ще не болить стояти на колінах?

ВЛАД

Зніми з повік тягар, що бачить не дає,

Геть все, що заважа свій власний голос чути.

І зрозумієш ти призначення моє,

І зможеш роль свою в історії збагнути.

Із витоків твоїх невичерпних джерел

Для всіх слов’ян ключем

б’є животворна сила

Тож розгорни, розкрий і покажи себе,

Відкрий глибинний зміст,

розправ могутні крила.

В тобі – потенціал, енергія віків,

Тож Феніксом постань із попелу руїни,

Щоб гордо серед всіх народів і світів

Із гідністю могла б стояти Україна!

АЛІНА.

Пречиста блакить ясніє у безмірній високості України, як праведна душа народу. Веселковою барвою розлилася вона в небесах віковічним знаменом, на якому палає золото сонця, мов святий німб. Ні, немає на світі кращого неба, ніж небо України.

Високе, мов наш дух, воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від рідної землі-матінки.

ВЛАД.

Подивимось на синє небо і думкою, як у тій чудовій-пречудовій пісні, полиньмо аж до сонця і зірок, і гляньмо на трепетну землю – і тоді відкриється нам на зелено-голубому лику планети край, що нагадує собою серце, – Україна!

Ні, як нема кращого неба, ніж небо України, так і немає для нас кращої землі, ніж наша Україна!

ПІСНЯ "Українська родина" _________________________

Дівчина. Аліна

Ти скажи мені, козаче,

За що мене любиш?

Чи коли зустрінеш іншу,

то мене забудеш?

Хлопець. Влад

Як, за що тебе люблю я,

Мила Україно!

За твою красу і вроду,

Пісню солов’їну.

Дівчина. Аліна

Але ж я поміж дівчат

Сріблом не багата.

Хіба рушників доволі

Та чепурна хата.

Хлопець. Влад

Не ж бо, люба Україно,

Тим ти не журися,

На свою природну вроду

Лишень подивися.

Не коштовними скарбами

Твоя повна скриня?

Та багата ти роками

Добра господиня.

Хай прозори діамантів

На тобі не буде,

Та достатньо серце мати,

Як у твоїх грудях.

Хіба може бути краще

Щось за твою вроду,

Мудрість, душу, силу волі,

Що в твого народу?!

Лиш тебе я, Україно,

Люблю й поважаю,

Бо другої в цілім світі

Кращої немає.

Подивлюся на Карпати,

На Дніпро широкий,

На твої лани безкраї,

На небо високе.

Так тебе усю одразу

Хочу обійняти

Й про свою любов до тебе

Світу розказати.

Дівчина. Аліна.

Але ж в мене шлях тернистий,

Нелегка дорога…

Хлопець. Влад

І за те прошу у Бога.

Разом нам – ніщо не лихо,

Разом на край світу,

Аби лишень мати змогу

І тебе любити.

Разом.

Хай же сонце нам осяє

Шлях до зір далеких,

Доля наша хай літає

На крилах лелеки.

Нехай щастя стука в двері

Кетягом калини.

Хлопець. Влад

А я завжди з тобою буду,

Мила Україно!

Пісня "Соловейко" виконує Ющишина Аліна ____________

Аліна

«Малюю уявою з глибокої високості краї її володінь і бачу в самому центрі старої матінки-Європи воскреслу державу Україну – бачу землю, безмежно обведену хвилястою ламаною лінією, яка здається мені пуповиною. І думаю про те, що ця звивиста свята стрічка і справді справіку вросла в нашу землю, кревно єднає нас із Україною, як зв’язує природа матір і дитину.

А через всю Україну, посеред щедротних степів і ланів широкополих бандурно пливе Дніпро-Славутич, мов та оспівана народом голуба стрічка в русій косі, що спадає аж до пояса,- історичний символ і образ України» Я. Гоян

Влад

Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

-Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі,

Де ж найбільший на землі народ,

Де найкраще місце на землі?

Сонце усміхнулося здаля:

- Правда, все я бачу з висоти,

Всі народи рівні, а земля

Там найкраща, де вродився я!

Пісня "Як у нас на Україні" Слободанюк Аліна _________

Влад.

Двадцять перше століття-надзвичайно бурхливий час. Нещадне колесо історії крутиться з особливою жорстокістю. Головне-щоб людина у цій круговерті не втратила себе. своїх честі і сумління, відчуття справедливості. Найдорожче для кожного – любов до рідних, до землі своєї. Тут ми народилися, тут наші дитячі кроки вперше чимчикували кульбабовою стежиною, тут ми вперше написали букву. зустріли перше кохання. Тут живуть найдорожчі у світі люди – наші мама й тато. тут є найсвітліший і найтепліший вогонь нашої домівки. у цьому небі є особиста зоря кожного з нас. яка завжди буде вказувати вам шлях до істини.

Аліна.

Загальнолюдські цінності завжди об’єднували і сімї. і нації. і держави. Сьогодні ніщо не може зупинити відродження національного духу. Всім нам треба плекати у серці любов до села чи міста, де живемо, до рідних своїх. до духовної і культурної спадщини нашої батьківщини. І буде вона Велика, а з нею Великими будемо ми.

Фінальна пісня "Яблунева, солов*їна в моїм серці Україна" виконують всі учасники свята ______________________

Зустріч з воїнами АТО (лінійка)

«Мужні Лицарі рідної Землі»

1 СЛАЙД 001 Позивні «Україно!» ___________________________

2 СЛАЙД

1. Україно, безмежні простори

Тиха пісня нічної зорі

Зустрічайте, люди, героїв

Мужніх лицарів рідної землі!

3 СЛАЙД 002. Позивні (всі встають входять герої)________________

2. Любі учні, горда Україна з того, що має таких синів, як :

- Дубового Миколу Михайловича

- Слободанюка Олексія Володимировича

- Антонова Максима Юрійовича

- Зеленського Віктора Миколайовича

- Туркота Богдана Володимировича

- Доміну Володимира Васильовича

- Чабанюка Анатолія Леонідовича

- Шевчука Василя Петровича

- Сулиму Михайла Анатолійовича

- Доміну Олександра Сергійовича

- Ванжу Андрія Вікторовича

- Льовкіна Олександра Миколайовича

1. Слава живим героям! (оплески)

2. Вічна пам'ять загиблим!

4 СЛАЙД Відеокліп «Над землею тумани» КовальН, Швачій Д,

Ющишина А, Слободанюк А

5 СЛАЙД (вірш) Вероніка

ВІРШ

А я дзвонила, кажу :"Сину,

іди додому..бо там гинуть...."

А він:"Неправда...тут все мирно..."

Мені від того було дивно.....

І я його чекала...так чекала....

він вернеться..я вірила..я знала....

І він приїхав не колись..а нині....

виходжу я...дивлюсь ..

моє дитя у домовині...

"як справи синку? ну кажи як справи?

чого мовчиш...не хочеш подивитися на маму?

відкрий же очі....вставай...ти хочеш так лежати?

втомився, певно...вирішив поспати....

Боже ..я тебе укрию..ти ж такий холодний..

живіт злапав..напевно, ще й голодний...

ходи, я вже на стіл накрила....

Ходи, тебе чекає вся родина."...

А люди кажуть, що здуріла...

що мертву так трясу дитину...

Та, що ті люди...що вони там знають...

Мій син - герой...

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!!!

6 СЛАЙД 003. (хвилина мовчання) метроном _______________

7 СЛАЙД

1. Шановні наші захисники, сьогоднішня наша зустріч не є випадковою. Ми запросили Вас щоб торкнутися справжньої чоловічої руки, глянути ввічі непереможній силі Вашого духу, ну і звичайно, передати міць, енергію, молодичий запал наших сердець. Щоби ви знали, є за кого боротись, є що боронити.

На нашій зустрічі присутній перший заступник голови районної державної адміністрації, боєць батальйону «Донбас», очевидець сьогоднішніх подій - Едуард Леонідович Шляков, просимо до слова.

1. Зараз ми переглянемо кадри із зони проведення АТО. А це документальний фільм «Два дні в Іловайську»

8 СЛАЙД 004. Документальний фільм «Два дні в Іловайську» ______

9 СЛАЙД

2. Двадцять перше століття – надзвичайно бурхливий час. Нещадне колесо історії крутиться з особливою жорстокістю. Головне, щоб людина у цій круговерті не втратила себе, своїх честі і сумління, відчуття справедливості.

1. А , ми Ваші діти будемо просити у Господа, щоб ви, захисники, завжди поверталися живими і неушкодженими .

10 СЛАЙД Пісня «Повертайся живим» (Слободанюк Аліна_______)

11 СЛАЙД

1. Шановні українці! Певна наша зустріч кожному з нас надала силу, віри в перемогу, бо не може земля, маючи таких захисників бути переможеною. Не може народ, вірячи у справедливість, бути знищеним!

12 СЛАЙД

2. Не втрачаймо віри, плекаймо надію, бережімо любов.

Бо є на все свій день і час

Правда кривду переможе

Лиш добро врятує нас

Дай нам Боже…

Лінійка приурочена

ДНЮ ГІДНОСТІ І СВОБОДИ

1 слайд (Виступ Гончар Н.В. ______________).

2 слайд

Оля Кімпіцька
Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

Крістіна:

Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

3 слайд

Вероніка:

Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Але 21 листопада 2013 року, незадовго після оприлюднення рішення уряду про призупинення процесу підготування підписання Угоди асоціації України з ЄС, люди стали самоорганізовуватися через соціальні мережі. Перша акція протесту розпочалася у Києві на Майдані Незалежності близько 22:00. Під кінець доби учасників мітингу нараховувалось близько 1500 осіб. На Майдан прийшли журналісти, громадські активісти, опозиційні політичні лідери. Стали з'являтися міліція та посилені загони Беркуту.

Оля.

Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Давайте згадаємо як усе починалося.

4 слайд

Вірш "Спочатку був... Майдан!" Кушнір Орися та Генсюр Вероніка

Майдан повстав, Майдан гудів…
На подвиг і відвагу
І з міст, і з сіл, і звідусіль
Ішов народ під стягом.
І революції ступні
На чорнозем ступали.
У церкві кожен дзвін дзвенів,
Щоб чули всі і знали.

Iшов народ за майбуття,
Долав стежки і траси,
Не за жебрацтво, за життя
Повстали Львів, Черкаси.
Гримить Житомир, кличе Київ,
Від заходу до сходу,
Від Сумщини і до Волині
Лунає гімн свободи.

В серцях горить одна мета,
Щоб в вільній Україні,
Де поля смужка золота
З’єдналась з небом синім,
Воскресла воля, щезнув пан,
Щоб у новій країні
Громадянин майбутнє мав –
Старий, студент, дитина.
Щоб не гнобили не цурались,
Як то було віками.
Вікно в Європу пробивали
Піснями й кулаками,
В холодний день, голодну ніч
З молитвами і гаслом,
Рука в руці і пліч-о-пліч,
Доки вогонь не згасне…

5 слайд Генсюр Вероніка ________________________________________________

Та дорога була ціна
За патріотів подвиг.
Чий гріх, чий біль, чия вина?
Небесна впала сотня.
Майдан став наче ешафот,
Бруківка пахла кров’ю,
У мирний час зловіщий фронт
Спинив їх на півслові.
Болючий жах і відчай сліз
За батька, брата, сина…
Пішли з життя, а владний віз
Стоїть, де й був, до нині.

Хто другом був, став ворог клятий,
В роботі зброя й голі руки…
Розкол на синьо-жовтій мапі
Прийшов за смерть, страждання й муки.
Донбас в вогні, в Луганську вибух знову…
Руйнація крокує по землі,
Крим приручив російський Вова…
Хто є чужий? А де тепер свої?

Війни жорстокої ступні
На чорнозем ступали…
Якщо у церкві дзвін дзвенів –
Значить, когось ховали.
Пішов народ за майбуття,
За сонячне й безхмарне…
Кричав, благав, втрачав життя,
Надія є - не марно.

6 слайд

Крістіна

Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

Орися Ці люди –справжні герої. Вони загинули як герої і проводжали їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупинялися процесії, що везли домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддавали останню шану героям.

7 слайд

Пісня «Ти – герой України» виконує Слободанюк Аліна (8 клас)

8 слайд

Оля:

В трагічні дні нашої держави під час протистоянь у місті Хмельницький
загинув і наш земляк з с.Хропотова – Пагор Дмитро Олексійович.

Вероніка:
Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська.

9 слайд (ВІДЕОСЮЖЕТ) «Білі лебеді у небесах»

10 слайд

Стецюк Крістіна

....і мовчки сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;

у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
хто згас за нас, недотягнувши до весни,
тримає курс у небеса славетна сотня,
землі своєї упокоєні сини.

горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескореної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні.

11 слайд

Оля Кімпіцька(вірш)

Кохана донечка, пробач мені за те,

Що це життя з тобой нас більше не зведе,

За те, що зробив боляче для серця,

За те, що слізок повно у очах-озерцях,

За те, що перший клас зустрінеш лише з мамою,

А слово ,,тато'' для ваших Душ назавжди стане раною.

Моя красунечко, для вас я буду Охоронцем,

Ти ж посміхайсь мені кожного ранку у віконце !

12 слайд

Кушнір Орися

Коли під вечір ти побачиш, мамо,

На небі зірку, то є я, твій син.

Пробач, що я пішов зі світу рано.

Пробач, що був у тебе я один.

Ти не журись, не плач, я не сумую,

Таких як я тут тисячі зірок;

І ми усі співаєм «Алилуя»

За мир, за Україну, за народ.

13 слайд

Генсюр Вероніка

Немовля говорить з загиблим татом _____________________

... На місячній доріжці зустрілись дві душі,

Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.

Одна – душа солдата, загиблого в бою,

А інша – немовляти, народжена в Раю.

І так би розминулись… але душа бійця

На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.

Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!

А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»

Душа же немовляти була як чистий сніг:

«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…

Казав Господь, Галина - таке її ім’я,

Ось-ось народить сина, а син її – то я!

Мене на Землю жити господь благословив,

Я маю народитись… ти вже там пожив?» -

Так у бійця спитало майбутнє немовля

(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)

А той боєць «Галина» повторював ім’я …

Та це ж його дружина чекала немовля.

Сплили перед очима щасливі ті роки:

Як він , ще був хлопчина й просив її руки…

Весілля і навчання, І пристрасті потік…

Він всі її бажання виконував, як міг.

Усе було чудово: вагітність – добрий знак!

І взяв він з жінки слово, що родиться козак!

А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.

Галини очі сині зробилися мов скло.

«Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,

Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»

Та він своїй дружині сказав приблизно так:

«Як друзів я покину, який же я козак?

Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?

Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»

Поцілував Галину і рушив на війну…

А потім..постріл в спину.. і запах полину….

Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:

«Ти бережи Галинку що краща буде з мам.

Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.

Та буду я невпинно з тобою з перших днів!

Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,

А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.

Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя

А я прикрию спину тобі із небуття»

На місячній доріжці невпинний душ потік:

Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.

Народжуються діти, в воєнний час страшний,

І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.

Але допоки в серці в жіночому любов,

Життя не перерветься, відроджуючись знов!

14 слайд

Крістіна:
Нехай пам'ятають про наших героїв, що за волю поклали безцінне життя, що творили історію, наше минуле, у яке вже нема вороття.

Оля.

Ми ще не раз згадаємо ці важкі дні

І ці події , і цей кривавий шлях

І закарбуємо у серці "Небесну Сотню"

Яка тепер на небесах!

15 слайд

Вероніка

-
Вічна
пам'ять героям !

Орися

-
Герої
не вмирають !

Крістіна
СЛАВА УКРАЇНІ! - ГЕРОЯМ СЛАВА!

Оля
СЛАВА НАЦІЇ! - СМЕРТЬ ВОРОГАМ!

16 слайд

Вероніка
ПАМ'ЯТАЙ ЧУЖИНЕЦЬ – ТУТ ГОСПОДАР УКРАЇНЕЦЬ!

Орися
УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!

Разом

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! - ВМИРАЮТЬ ВОРОГИ!

17 слайд

Крістіна

І завершити сьогоднішній захід ми хочемо такими віршованими рядками:

Оля

Хай мати не побачить смерті сина!

Вероніка

Хай дівчина не плаче за коханим!

Орися

Хай батько зможе виростить дитину!

Разом

Хай прийде мир на нашу Україну!

18 слайд

Відеокліп (6 клас) «Боже, великий, єдиний нам Україну храни!»

Сценарії вечорапам'яті до дня Чорнобильської трагедії"На Чорнобиль журавлі летіли"

"...Третій Ангел просурмив і впала з неба велика звізда, що горіла, немов світильник. І впала на третину рік і на джерела вод. Ім'я цієї звізди — полинь. І третина вод стала полином. І багато людей вмерли від вод, тому, що вони гіркими стали..."
/Біблія. Новий завіт. Откровення святого Івана Богослова/.

Діана. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хв. 40 сек., коли всі спали безтурботним сном, над 4-м реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний, Гіркий. Печальний...

Віта:
Жорстокий, ніжний і свавільний світе,
Скажи скоріш, що діяти мені,
Тебе чи ненавидіти, а чи любити
У міражах чорнобильських вогнів?
Мовчиш... А серце жде і прагне слова,
Немов земля обвуглена — тепла
Людських долонь, котрі не пахнуть кров'ю,
Бо маками у полі проросла.
О, світе мій, твоя палає врода,
І полум'я шалено гоготить,
Обпалює епохи і народи,
І в мене мисль...
А час іде — не спить.
Не спить і серце, відповіді хоче
За всіх, хто жив, живе і буде жить...
Допоки нам дивитиметься в очі
Зловісний стронцій атомних страхіть?

Крістіна. У ці дні ми привертаємо увагу, як української так і світової громадськості, до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, а це 3 міл. ІОО тис. наших співвітчизників і жителів інших держав: Білорусії та Росії. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди
ціною свого здоров'я, а інколи й життя. Ми схиляємо перед ними голову.

КЛІП /пісня "На Чорнобиль журавлі летіли"/

На Чорнобиль журавлі летіли,

З вирію вертались на весні.

Як сніжниця попелище біле

Зозвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,

Поржавіла хвоя і трава,

Журавлина крихітна вервечка

Напиналась, наче тятева.

Не було ні стогону, ні крику,

Тільки пошум виморених крил.

Журавлі несли печаль велику,

Наче тінь невидимих могил.

Не спинились птиці на кордоні,

Де всякає атом у пісок

І дивився батько з під долоні,

І ридала мати в небеса.

Діана. Пам'ятІ Володимира Правика, Віктора Кібенка, Миколи Тищенка, Миколи Ващука, Василя Ігнатенка, Володимира Тищури, які першими вступили у двобій з аварією на ЧАЕС, присвячується

Віта:
З бідою, кажуть тільки ніч
Потрібно перебути.
І знову сни прийдуть до віч,
Та біль принишкне спрутом
А я принижений іду,
І дибиться дорога.
Несу у світ свою біду
Крізь сумніви й тривоги
Несу, неначе, немовля,
Що так зайшлося криком,
Аж захиталася земля
Тривожно й огнелико.
Хай світ довкруг її гуде,
Я буду колихати.
Її щоночі і щодень —
Біда повинна опати.
Віддати людям на землі себе
У кожнім добрім і гарячім олові,
Допоки світить небо голубе,
Допоки світ займеться із любові.
Віддати все: і доброту, і мсту,
Що не дадуть й камінню збайдужіти,
І навіть злість, і зненависть святу,
Що світ Ілюзій може спопелити.
Віддати людям на Землі себе.

Крістіна. Серед тих, хто першими опиняється на місцях, позначених смертю і болем обов'язково є медики. Їм не звикати до екстремальних умов. Але тоді, у 1986-му, мало хто знав, що собою представляє аварія на ЧАЕС. Це — пізніше. А тоді, у травні І98б-го, вірні своєму обов'язку, медпрацівники-фельддери Ю.П.Петренко, В.С.Калістратенво, лікар швидкої допомоги Старосілецької дільничної лікарні Д.Шульгань, медсестра Г.І.Гетманенко, фельдшер-лаборант З.Р.Гордієнко, водії М.Г.Денисюк, 0.Ю.ЗеЙналов поспішили в "зону". Їм першим було найважче. Насамперед тому, то знали, як це може позначитись з часом на здоров’ї людей. Про себе тоді ніхто не думав. Завідуюча тарапевтичним відділом поліклініки В.М.Ясінська одна з тих 50 працівників, котрі протягом місяця проводили медобстеження в Овруцькому районі. Нині вона відповідає за надання медичної допомоги потерпілим від аварії на ЧАЕС.

Вероніка. Поміж ти, хто брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС були 196 військовозобов’язаних жителів нашого району. Ризикуючи власним здоров’ям і навіть життям ці, в основному молоді люди, в ті дні не спасували перед труднощами. Серед них В.Батюк, Н.Крищенко, О.Чудовський, В.Павлов, П.Васильєв, М.Волинець і інші. Це завдяки їхній і інших ліквідаторів мужності та звитязі вдалося нарешті приборкати смертоносну стихію, врятувати рідну землю від радіаційного опустошення.

Діана. Вони були серед перших, і першими пішли із життя. Коли їм у 1986 році сказали: "Треба”, вони нічого не питали, зібрали наспіх свої речі і поїхали в "зону". Працювали. Кожен з них поруч з тисячами інших робив там свою звичну справу. Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні після лиха... Ці троє теж були там... Нині їх вже нема серед живих: Гурман Степана Давидовича /1933-1994/ - водій АТП 11842, Понятківський Володимир Іванович /1950-1994/ - робітник агробуду, Придаток Петро Миколайович /1954-1995/ - старшина міліції.

Віта.

Чорнобильський дзвін
За ким же б’є він?
За тим, хто пішов
У високу блакить,
Щоб звідти на мудрість
Нам очі відкрить.
Щоб пам’ять не згасла,
Щоб ти пам’ятав
Як розлючений той
Там реактор палав.
Чорнобильський дзвін
Печаль і журба,
За ними б'є він
Кого вже нема...

Крістіна. Їх було 16-ть пожежників з
Коростишева і Стрижівки, хто за тривогою відбув до Чорнобиля у ті страшні не тільки для України дні. Дорошенко Михайло Володимирович, Волгаєв Борис Григорович, Громницький Константин Станіславович, Андрушко Олександр Григорович, Майданюк Володимир Петрович, Бедило Сергій Іванович, Кримський Петро Евстахієвич, Жиленюк Андрій Григорович.
Пильов Микола Олександрович, Налімов Анатолій Миколайович, Жигадло Олег Петрович, Дзядевич Станіслав Антонович, Бісик Володимир Борисович, Вацьківський Віктор Флоріанович, Доманський Анатолій Антонович, Шклярук Микола Васильович. Майже всі вони потерпілі другої категорії.

Вероніка. 3-поміж активних учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС були і наші зв’язківці. Їм доручили забезпечувати безперебійний телефонний та радіозв’язок не тільки з Києвом, а й з найвіддаленішими куточками колишнього Союзу. Першим у Чорнобиль тоді поїхав електромонтер А.Рудницький. Бригада електриків під керівництвом В.П.Журби двічі виїжджала в села Народицього району. Вахтовим методом працювали там оператори В.Сиричник, Л.Бондаренко, телефоністка В.Фламінг.

Діана. Гіркий чорнобильський хрест випав й акумуляторнику райтелекому М.Королю. У той час, коли сталася аварія хлопець служив у армії і його разом з інтими солдатами одразу ж
послали на ліквідацію катастрофи. Ризикуючи життям, вручну скидав графіт із розбурханого реактора.

Крістіна: Чорнобильський вітер по-душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає,
Годинник життя безупинно іде ...
Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає. /Олена Матушек/

Вероніка. Давайте вшануємо загиблих хвилиною мовчання (Метроном)

Діана. Важко знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити. Дорога, що веде в нікуди... Спорожнілі будинки з розбитими вікнами вдивляються у вічі, душу, в саме серце, наче вони кричать і благають про допомогу. Скажений вітер шугає порожніми квартирами, риплять незачинені дверцята. Холодом віє пустка... Жодної живої душі, а на підвіконні залишена
дитиною лялька. Вона, як згадка про щасливе минуле, як надія на добре майбутнє, як доказ страшного сьогодення.

Віта.

Мій біль, мій жаль, моя біда,
Моя ти пам’ять вічна.
Земля покинута й не та,
Отруєна й незвична.
Зелений край, колишній рай,
Краси шматки роздерті,
Отруйний дощ на чорний гай,
Тепер - це зона смерті.
Колючий дріт, залізний щит,
Богом полишена земля, і
Сірий байдужий краєвид -
Мій біль, печаль моя...

/звучить мелодія А.Арцибасова "Покинута хата"/ '

Вероніка

Стара хата стоїть край дороги,

Край забутого Богом села.

Де дерева зчорніли розлогі,

В сад стежина давно поросла.

Плаче осінь сумними дощами,

Вікна сліпо вдивляються в світ

І лише одиноко ночами

Сумно тягнеться місяця слід.

Знов здається тоді оживає

В вікнах мертвих примарний вогонь.

Вітер з даху солому здуває,

Ніби пасма волосся зі скронь.

Тихо рипають двері похилі,

Наче когось чекають вони.

Стогнуть віти дерев почорнілі,

Споминаючи давнішні сни.

Діана. Дорога в нікуди... Точніше, вона в Чорнобиль, але вона не має вороття. Чорнобиль... Раніше це слово асоціювалося зі спокоєм і красою, а тепер - зі смертю, скаліченими долями, з табличками біля криниці: "Пити воду - заборонено", "Радіація".
А кращих криниць, здавалося, не було по всіх округах. Із
прапраглибин били джерела дзвонкової.

Віта:

Чим більше води з криниці брати,
То тим вона смачніша.
Завмер журавлик біля хати,
В цеберці - синя тиша.
Журавлик сам біля порога -
Нема кого вітати.
Вдивляється в німу дорогу,
Як вартовий на чатах...
Воді в криниці вік журитись,
Бо квіти в’януть тихо.
Як журавлю на те дивитись
І не зарадить лиху?

Діана. Обезлюдніли села, де століттями ростили жито, виховували дітей. Тепер у селах моторошна тиша. Лише гадюччя і вужі повзають на його околицях. Довкруг все заростає бур’яном.
Ні звуку, ні скрипу, лиш вітер
Гуляє в порожніх оселях...
Ще треба й таке пережити –
Безлюдні покинуті села.

Вероніка.
Було село. І називалось Рудня.
На річці Жерев. Рудня Жеревецькою була.
Була на карті малюсінька краплина,
Вула... Була... тепер нема.
Радились діти тем. Старі там помирали,
Корови паслись, чувся крик гусей.
Лелеки клекотіли над хатами,
І співом півень вдосвіта будив. людей.
Було село. Тепер села немає.
Там річка омивала береги
І люди там жили,
Тепер і їх немає -
Роз’їхались по світу хто куди...
О Господи! За що таке прокляття
На мій народ, на рід мій, на село?
Прости нас, Господи, за сльози наші
І за молитви недосказані, прости.

Крістіна. Здавна чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, лісами, багатими ягодами, грибами, горіхами славилась чорнобильська земля. Та тільки до жахливої ночі 1986 року. Відтоді ця земля почала називатися "зоною".
Пройшла гроза і не була озонною,
А де тепер не "зона" на землі?
І де межа між зоною й не зоною?

Вероніка. Зоною радіаційного забруднення стали Народицький, Овруцький, Олевський, Лугинський, Малинський, Коростенський райони нашої області. Радіація - це пустка, страх, смерть. Проте люди це живуть і працюють на забруднених радіонуклідами територіях, ходять в школу і садки діти. Але вони вже хворі. Це перший наслідок аварії на ЧАЕС.
Повертають люди в зону жити,
Де росте уражена трава,
Де убивчий стронцій сіють квіти
й стала мертвію вода жива.

Крістіна. Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.

Вероніка. "Мирний атом" став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго...

Діана. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

КЛІП /Звучить пісня "Молитва" у виконанні 0.Білозір/

Дай, Боже, нам своєї сили
І мужності своєї дай,
Щоб ми від зла оборонили
Себе і свій стражденний край.

Дай, Боже, нам своєї віри,
Що ми народ - були і єсть!
Хай недруга лихі сокири
Пощербляться об нашу честь.

Приспів:
Повторю молитву щиру і негорду,
Як твоє, Вкраїно, праведне ім'я.
Повторю молитву рідного народу,
Щоб її почули небо і земля.

Дай, Боже, нам усе згадати
І усвідомити, що є,
Дай мучитися, і страждати,
І вистраждать таки своє.

Ще й словом праведним і зором
Застережи, а не утіш,
Щоб нам очей не виїв сором
За душу продану за гріш

Приспів.

Крістіна

Подай у душі доброго вогню -
Хай воскресає світ животворящий,

Діана

Хай до нащадків озоветься пращур,
Хай древній рід збере свою рідню.

Віта.

Очисть від скверни воду нам і кров
Хай доля нас завчасно не займає...

Вероніка

Пошли нам, Боже, згоду і любов,
І той вогонь, що в світі нас тримає.

НАД КРУТАМИ – КРУКИ...

(Виховний захід, присвячений пам’яті героїв Крут)

Ведучий: Пам’яті героїв Крут присвячується!

Ведуча: 29 січня 1918 року в історії України з’явилася нова сторінка, щедро полита молодою кров’ю , назва якої – Крути!

Ведучий: Крути – це великий перелом на межі двох століть. Ми вчитуємось у цю сторінку історії. Читаємо і не розуміємо: чому так сталось? Чому ніхто не помітив у той радісний час визволення України, що на нашу землю насувалась чорна тінь?

Ведуча: А вороги України не спали. Більшовицька Москва проголошувала інтернаціональні гасла, а насправді готувала армію і зброю для війни з Україною.

Ведучий: УКРАЇНО! Віки шуміли над тобою і забирали у народу не одну мирну днину: шматували тебе міжусобиці князів і нищили твою державність.

Ведуча: Аркан на шию твоїм дітям закладали ординці татаро-монгольських ханів.

Ведучий: Мечем і вогнем випалювали наш корінь польські пани, втоптували у гній рідну мову, гвалтували твою пісню. Запроторювали на Сибірську каторгу російські царі наймудріших і наймужніших синів і дочок. Морили лютим голодом у 20-30 роках, якого ще не знала людська цивілізація. Спопелями твою вроду в канцтаборах німецькі фашисти. За тебе помирали студенти – твій цвіт, Україно, в 1918 році.

ЧИТЕЦЬ: Як сніги покриють землю

Рядном білим, не забудь

Спом’янути тую славу,

Що лишилась нам з-під Крут.

Триста юних, одчайдушних...

Стократ більший був там враг –

Не вступились, не подались,

Всі лягли там на полях.

Вічну славу здобували

України біля Крут,

Не забудь героїв триста,

Спом’яни їх – не забудь!

Ведуча: Світова історія знає багато жертв в ім’я ідей, але аналогічної Крутам не було.

Ведучий: 29 січня 1918 року біля невеличкої станції Крути на Чернігівщині сталась трагедія, яка сколихала, пробудила всю Україну. У цей день жменька юнаків у нерівному бою віддала своє життя, але відстояла честь України... Цієї станції немає на картах України. Загубилась вона серед дрімучих борів на північний схід від України.

Ведуча: Російську імперію 1917 року революційні події потрясали: відбувся державний переворот, імператор зрікся престолу і передав правління державою Тимчасовому буржуазному уряду. За владу в Петрограді боролися різні політичні сили. У листопаді її захопили більшовики на чолі з Леніном. Українські патріоти вирішили скористатися історичною нагодою і створити суверенну державу.

1917 – 1918 роки були дуже важкими для утвердження української державності. Дуже жорстока була боротьба за владу в Києві. Однак сподівання українців не були марними. У листопаді 1917 року було проголошено Українську Народну Республіку.

Це видатна подія в історії українського народу.

Більшовицька Росія не змогла змиритися зі створенням Української держави. Її становище ускладнювалось тим, що Центральна Рада, якій належала влада в Україні, зволікала з вирішення багатьох надзвичайно важливих, термінових питань. Саме цим скористались більшовики, щоб проголосити в Українській Народній Республіці радянську владу. Більшовики почали застосовувати великі військові сили і рушили до Києва...

Ведучий: Що ближче було до Києва, то жорстокішою була боротьба. Зупинити ці сили було нікому. Саме тому на станцію Крути, яка була воротами до Києва, прибув нашвидкуруч зібраний загін юнаків під командуванням сотника Омельченка. Загін складався із гімназистів 6, 7, 8 класів. Саме вони і спробували перепинити шлях радянським військам.

Ведуча: Запис до лав юних захисників Центральної ради відбувався добровільно. 15 січня 1918 року на зборах другої Української Ради імені Кирило-Мефодіївського братства студент гімназії Микола Тригуб зачарував гімназистів своєю патріотичністю: “ Вступайте до студенського курення закликаю лише тих, хто вірить в Україну і готовий за неї померти. Зберемось і вирушимо на фронт. Ось і все “.

Ведучий: Студенти підходили до столу, записувалися до студентського куреня січових стрільців. 28 січня поїзд вирушив зі станції Київ і наступного дня прибув на станцію Крути. Їх було приблизно 300 чоловік. Це було переважно учні середніх шкіл, що ніколи не тримали у руках зброї і навіть не мали елементарної військової підготовки. Курінь одразу ж був розгорнений у лаву проти більшовицьких сил. Сміливо йшли юнаки на січ. У глибокому снігу, при морозі – 15 С , у своїх гімназистських шинелях залягли вони в сніг. Більшовики не зупинялися, хоч по них і був відкритий вогонь, вони відчували свою перевагу, бо їх було до 6-и тисяч бійців...

ЧИТЕЦЬ.

БАЛАДА ПРО КРУТИ

То не чорне гайвороння над степом кружляє –

Дика орда Муравйова грізно наступає.

Щоб ворога зупинити, на станцію Крути

Відправились добровольці – молоді рекрутим.

Славних хлопців-добровольців зібралося триста,

А дорога, наче доля, - коротка, терниста.

Ой ви, Крути, ой ви, Крути, заступіть собою,

Бо проллється кров юнача цілою рікою.

Зима снігом замітає, січуть скоростріли.

Щоб ворога зупинити, не вистачить сили.

Вже набої закінчились, а довкола поле,

Піднялись і в атаку кинулись соколи.

Славних хлопців-добровольців підвелося триста.

А дорога, наче доля, - коротка, терниста.

Ой ви, Крути, ой ви, Крути, заступіть собою –

Пролилася кров юнача цілою рікою.

Не вернуться вже ніколи до рідної хати,

Не зустріне, не пригорне заплакана мати.

Постріляні, порубані, але незборимі

Зосталися тут лежати сини України.

Славних хлопців-добровольців загинуло триста,

Бо така вже їхня доля – коротка, терниста.

Ой ви, Крути, ой ви, Крути, вільного народу –

Віддали життя герої за нашу свободу!

Ведуча: Ось так опинилась молодь під Крутами, тими Крутами, що стали трагедією, рівночасно гордістю України. Юнаки не знали, яка сила-силенна більшовиків іде на них. Їх було 300 проти шеститисячної армії. Половина з них впало в бою, а половину забрали в полон, довго й жорстоко катували.

Ведучий: Їх вишикували чотирикутником. З нелюдською люттю їх били прикладами, нагаями і просто кулаками. Та не впали вони на коліна, не просили пощади, помилування. Вони мужньо зустріли вирок суду. А він був такий: поранених відправити до Харкова, а решту – розстріляти.

Ведуча: 27 засуджених стали в ряд. Наближались страшна хвилина. Але скалічені юнаки перед обличчям смерті не занепали духом. Учень сьомого класу гімназії Григорій Папський сильним голосом починає співати: “ Ще не вмерла Україна “. Всі товариші підхоплюють. І пісня дужчає, спів лине по всій Україні.

Ведучий: Дивним способом урятувалися поранені, яких доставили до Харкова. Лікарі-українці допомогли їм втекти з лазарету, інакше не минула б їх доля товаришів. Видно, для того їх порятував Господь, щоб через них дійшла до нас правда про мученицьку смерть юних героїв.

Ведуча: А ворог уже лютував у Києві. Лише за 10 днів свого панування в місті більшовики розстріляли 5 тисяч людей. 200 українських гімназистів знищили за те, що вони були записані в бойовий курінь і вільне козацтво. Розстріляли і тих, хто не хотів вступати до радянського війська.

Ведучий: Розстрілювали за те, що розмовляли українською мовою, за пісню українську, навіть за сорочку-вишиванку можна було кулю дістати. Гинула молодь України, її цвіт, її надія.

ЧИТЕЦЬ.

Виряжала мати сина під Крути із дому,

Розчесала йому кудрі понад головою:

- Іди, іди, мій синочку! В бою не вагайся!

Як побореш воріженьків, додому вертайся.

- Іду, іду, моя мати, чиню твою волю,

А ти, мамо, молись Богу, щоб вернувсь додому.

Ждала, ждала мати сина, під Крути ходила,

Поміж вбитими шукала найменшого сина.

Як знайшла поміж тілами голівоньку сина,

Положила на коліна – та й заголосила:

- Люлі, люлі, мій синочку... А я твоя мати.

Тебе вбили воріженьки! Москалі прокляті!

Ведуча: Тільки-но більшовики залишили Крути, селяни з довколишніх сіл познаходили тіла розстріляних. Їхніх очей не було вкрито за давнім звичаєм червоною китайкою. Ворог кинув їх на поталу дикій звірині та хижим крукам. Селяни зібрали їхні тіла, поховали за християнським звичаєм. На могилі поставили хрест.

Ведучий: Загинув увесь студентський курінь. Загинули юнаки славною смертю, смертю героїв, віддавши своє молоде життя за Україну, показавши,що воля українського народу за визволення є твердою і непереможною. Вони стримали, хоч і ненадовго, захоплення ворогом Києва.

Після повернення Центральної ради 19 березня 1918 року до Києва М. Грушевський запропонував вшанувати пам’ять стрільців студентського куреня та промовив над могилою: “ Для Вас ця могила навіки залишається полум’ям віри... Діти України... вона буде тим дзвоном... що не дасть спинитись... не дасть забути... Будьте певні, шановні герої, що ваша смерть недаремна. Вона жива і житиме довіку – вільна самостійна Україна! “

ЧИТЕЦЬ.

Між горами в лісі сумують смереки,

Шумлять молоді ясени,

В окопах глибоких, в могилах високих

Лежать України сини.

Несіть їм, дівчата, і сльози, і квіти,

Нарвіть, юнаки, сон-трави,

Вони теж хотіли кохати і жити

Були молодими, як ви.

Нелегко їм було у землю лягати

Тоді, як горіла вона,

І нині їм тяжко під нею лежати,

Хоч квітне вже волі весна.

Віддайте хвалу їм, віддайте їм шану

За муки, за кров пресвяту.

Любіть Україну, Вітчизну кохану –

Не тільки в піснях і цвіту.

Любіть і відгоньте від неї злі сили,

З якої б не йшли сторони,

Любіть її так, як повстанці любили,

І так бороніть, як вони.

Моя Україно, живи для краси,

Для слави, для щастя і долі.

Ніколи ні в кого хлібів не проси,

Будь вільна, як вітер у полі.

Довіку її не скують ланцюги

І наміри люті ворожі.

Стоять її вірні сини навкруги

З шаблями в руках насторожі.

Вони присягають на вірних шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І рідні знамена за тебе в боях

Ніколи не вкрит ганьбою.

Ведучий: ___ років тому 300 “мучнів українських” пішло в безсмертя. Юнаки-герої показали приклад мужності, відданості і незборимості духу. Герої не вмирають. Вони живуть у пам’яті і справах наступних поколінь. Сьогодні у цій залі зібралися ті, кому не байдужа пам’ять про героїв Крутів. Тож вшануймо пам’ять полеглих хвилиною мовчання.

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ.

ЧИТЕЦЬ.

Ви за свободу гинули без скарги,

Серед потоків і руїн.

Вічна Вам пам’ять, Вічна Вам слава

І наш доземний уклін.

Ви не просили в ворога пощади,

Не пригинали колін,

Вічна Вам пам’ять, Вічна Вам слава

І наш доземний уклін.

Ваші могили знані й незнані,

Волі народної дзвін.

Вічна Вам пам’ять, Вічна Вам слава

І наш доземний уклін.

Ведуча: Так , як ваші ровесники стали на захист України в нерівному бою ____ років тому, станьте на мирну битву за Україну. Заспіваймо ж, як і герої Крут, наш гімн “ Ще не вмерла Україна “.

Звучить Гімн України.

ЧИТЕЦЬ.

Любіть Украну, як вірні сини,

Віддати життя їй готові,

Як юні сини, що життя віддали

Під Крутами всі, як герої.

Свято останнього дзвоника

«Дорослі стали ми – вчорашні діти…»

Позивні __________________________________________________________________

Ведучий - Вероніка

Останній дзвінок – то щаслива сльоза

На щоці у мами й тата.

Останній дзвінок – травнева гроза,

Що дарує нам літо, хлопці й дівчата.

Ведуча - Крістіна

Підростають щодня дітлахи,

Непомітно, мов квіти весняні;

Дуже швидко спливають роки,

Забираючи в далі незнані.

Ведучий

Даль покликала, друзі, і вас,

Бо настала уже ця хвилина!

Зустрічаймо одинадцятий клас!

Бо сьогодні для них урочиста днина!

Під ФАНФАРИ «Надія» заходять одинадцятикласники ___________________________

Ведуча

Тривог хвилини і хвилини слави.

В доленоснім поклику століть.

Юність незалежної держави

Перед майбуттям твоїм стоїть.

Ведучий

Їй дерзати, жити і творити

До зірок виборювати шлях,

Їй непереможно майоріти

В синьо-жовтих наших прапорах.

Ведуча

Школо! Шикуйсь! До внесення державного прапора України стояти струнко! Внести прапор!

Козацький марш ______________________________________________________

Ведучий

Урочисту лінійку з нагоди Свята останнього дзвоника оголошую відкритою.

Звучить Гімн України __________________________________________________

Ведуча.

Дорогі учні, шановні вчителі, батьки та гості свята! Ми раді вітати вас у цей неповторний і хвилюючий день на нашому шкільному подвір*ї! Знову травень… І знову прекрасне родинне свято у нашій школі. Це тепле літо скликає в свої обійми малечу; ці далекі, невідомі дороги кличуть змужнілу окрилену юнь… Ще пам*ятають коридорами ваші кроки, ще дошки рясніють формулами і літерами, ще в куточку причаївся чийсь схвильований шепіт… та сторінку перегорнуто. Сьогодні – ОСТАННІЙ ДЗВІНОК.

Ведучий.

Сімнадцять чистих синьооких молодих літ!

Дорогі випускники, сьогодні вікопомний для вас день, коли ви вперше випробуєте міць власного крила. Так, попереду ще хвилювання і тривоги, чарівний останній шкільний бал та вступні іспити, а зараз Доля лише стала на порозі під пахучим пшеничним перевеслом. На ньому колоски і квіти. Це наша віра в те, що удача буде завжди поряд з вами, бо так хочемо ми, ваші друзі, так хочуть батьки та вчителі.

Ведуча.

Усе повторюється з року в рік: буяння квітів і схвильований гомін, урочисті слова і щемлива музика. Але для наших одинадцятикласників сьогоднішнє хвилювання неповторне, як неповторні вони самі у цьому Всесвіті. Вони вже стали дорослими. Адже, 11 літ промайнули калейдоскопом яскравих подій, напружених буднів і веселих свят. Дочитана до останньої сторінки барвиста книга захоплюючої казки Дитинства. А далі – життя вже дає у руки новий, складніший підручник. Що ж, пора вам у дорогу, наші найстарші друзі. Але сьогодні, як годиться у чарівній казці, нехай сиплеться на ваші юні голови сонячний, золотий дощик щирих вітань, побажань і душевної теплоти.

Ведучий.

Слово для привітання надається директору школи Лису Леоніду Григоровичу.

(Туш - грамоти) ______________________________________________________

Ведуча.

Слово для зачитання наказу надається заступнику директора з навчальної роботи Грабець Ользі Петрівні.

Ведучий.

З вітальними словами до школярів звертається сільський голова Стецюк Анжела Валеріївна.

Ведуча.

Слова вітання прийміть від менеджера ТОВ «Енселко - Агро» Романчака Петра Григоровича

Ведучий.

Шкільне прислів*я мабуть, кожний знає:

«До школи в нас прямують всі стежки…»

Клас одинадцятий!...

Вас зараз привітає

Надія школи – наші малюки.

Цю мить вони чекали довгий час

Увага! Слово має перший клас!

Мелодія - виходять учні 1 класу _________________________________________

(Виступ 1- класників)

Гіганти

Глянь—но! Хлопці всі — гіганти!
Ну хіба не чудеса?
Головами, як атланти,
Підпирають небеса!
А дівчата — всі красуні!
Мов з журналу мод зійшли!
Кажуть, що давно — манюні,
Ну, такі, як ми були!
Правильно, що йдуть зі школи
Й розійдуться між людьми.
Не повірю я ніколи,
Що вони були, як ми.
Скільки ж треба з’їсти каші,
Щоб отак от підрости!
Як оці гіганти наші...
Можеш ти розповісти?
Каші з’їдено багато,
Чаю, булочок, супів...
Їли все вони завзято —
Кожен вирости хотів.
От і виросли на славу!
А тепер в життя ідуть.
Будуватимуть державу.
То ж у добру, світлу путь!

Ведуча. Сьогодні наймолодші школярі дарують вам дзвіночки, на згадку про школу та ПЕРЕВЕСЛО – символ добробуту, достатку і щастя. Воно об*єднує колосся в один тугий сніп, а сьогодні це перевесло єднає вас. І куди б кого не закинула доля, завжди памятайте своїх друзів, учителів, усю дружну шкільну родину. Хай барвиста стрічка, пов*язана на пам*ять, буде вам стежинкою до школи. Нехай у дорослому житті до кожного з вас буде прихильною Доля.

Пов*язують стрічки (МЕЛОДІЯ) «Хай добро вам сіється» ______________________

Ведучий.

Коли на стіл гарячий коровай

Кладе твоя матуся мила,

Ти не соромся, синку, запитай,

Чиї це руки випекли це диво?

Хто недоспав замріяних ночей

І знемагав у спекотну годину,

Тривожний час кому біля очей

Завчасно поснував старечу павутину?

У світлій праці щастя на землі

Встає для нас за ясним видноколом,

Цілуймо хліб гарячий на столі,

Що пахне сонцем, щедрістю і полем.

Ведуча.

Дорогі одинадцятикласники, прислухайтеся, будь ласка до щирого батьківського слова.

Виступ батьків

Випускникам моїм (батьки - дітям)

Як дуже швидко виросли ви, діти,
Дорослі стали й самостійні всі.
То ж хочеться сміятися й радіти —
Сьогодні ви у весняній красі.
Бо юність ваша — це пора цвітіння,
Як і весна, що цвітом виграє.
У вас тепер високі є стремління,
Сміливість, мрія і натхнення є.
То ж перед вами стеляться дороги,
Лиш крок один і будете іти
Упевнено й завжди до перемоги,
До мрії і до власної мети.
Ідіть сміливо! Хай усе вдається,
Хай сонце усміхається в путі.
А серденько ніколи не здається
Й душа хай не збідніє у житті,
А лиш любов’ю виповниться щиро,
В ній стане більше сонця і тепла.
Бажаю вам здоров’я, щастя, миру
І доля щоб прихильною була.
Душею ви завжди були багаті,
У вас є співчуття і доброта.
Й серця у вас сміливі і крилаті
Й дорога в світ хай буде вам проста
І світла-світла, праведна і чиста,
Щоб ви ніде не збилися з путі.
Дзвінок останній, мить ця урочиста
Залишаться з дитинством у житті,
Та буде повертатися порою
У спогадах про школу і про клас.
Один за одним стійте всі горою.
Щасливо, любі діти, в добрий час!

Ведуча.

Немає нічого дорожчого за хліб святий у цьому світі, бо він основа життя людського. Немає праці відповідальнішої, ніж праця батьківська і праця вчительська, бо від неї залежить майбутнє світу.

Ведучий.

Зерно людського взаєморозуміння, зерно істини, зерно добрих вчинків – кажемо ми, коли говоримо про головне. Тож нехай це зерно – щедрий дарунок сонця – дає вам, силу пройти дорогами життя, не спотикаючись, віру у справедливість, радість цікавої праці, що зігріває душу.

( діти цілують хліб – сіль, на фоні пісні «Мамина калина» )

Ведуча. У пам*яті вчителів, у просторі та часі безтурботної шкільної пори ви, одинадцятикласники, назавжди залишитися особливими. Подумки ви щоразу будете повертатися у ваше шкільне минуле. Тож нехай ця лінійка закарбується у вашій пам*яті назавжди, а спогад про школу допоможе гідно долати тернисті шляхи дорослого життя. Отож, ми запрошуємо вас до виступу.

ФАНФАРИ ________________________________________________________

– виступ 11 класників

Одягну сорочку-вишиванку…

Лісніцький Антон
Я хвилююсь, як в житті ніколи.
Бо сьогодні, весняного ранку,
На останній дзвоник йду до школи.
А назустріч сонечко сміється,
І тріпочуть листячком тополі.
І зібрався світ увесь, здається,
На врочисте свято в нашій школі.
Йде до школи стежечка знайома,
Мами нас по ній колись водили,.
Тут нам кожна квіточка відома, —
Підлітками бігали й ходили...

Семкулич Маряна
Тут ми наші весни зустрічали,
І душа дитинна наша квітла.
Пору юності ці стежечки вітали
І вели до радості і світла.
От і збігли непомітно роки,
Наче й не було їх, пролетіли.
Робимо в життя нове ми кроки,
До якого прагнули й хотіли.
Зустрічай нас, небо синьооке,
Зустрічай нас, майбуття щасливо.
І не будь, життя, до нас жорстоке,
Подаруй нам радість, світле диво!

Прощання зі школою

Пасічник Дмитро

Зі школою прийшла пора прощання
І щемно стало на душі у нас.
Тут на лінійці вже стоїть востаннє
Наш неповторний, рідний, дружний клас.

Ми летимо в майбутнє незнайоме,
Прощай назавжди вже, шкільна сім’я!
Чекає нас нове і невідоме
І жде нас доля — кожного своя.

І буде легко й важко нам летіти,
Але назад немає вороття.
Усі ми виросли, від нині ми не діти.
Змужнілі й сильні ідемо в життя.

Волошин Юра

Хоч досвіду життєвого немає,
Та є бажання і мета ясна.
Ніхто свого майбутнього не знає,
Але бринить у серденьку весна

І кличе нас в дорогу, закликає
До світлого й дзвінкого майбуття.
Десь щастя нас на кожного чекає
І ми сміливо летимо в життя!

Кухар Оля

Прощай, дитинство, юність легкокрила,
Нове життя всі скоро почнемо.
І напинає вітерець вітрила —
Назустріч долі ми полетимо!

Колись, вже потім, пригадаєм школу,
Як промінець від дзеркальця стрибав…
Та разом вже не будемо ніколи,
Бо час прощання враз для нас настав.

Візьмімося за руки на прощання,
Згадаймо нині, як колись було.
І збережім назавжди без вагання
Дитинну дружбу і душі тепло.

Пісня «Дякую тобі, рідна школо!» (11 клас) ________________________

Ведуча.

Вчительська праця – нагадує тяжку працю хлібороба, адже вчитель, як і хлібороб, тривожиться щоденно за долю своєї ниви: чи не поляже колосся юних душ од суховію, чи стане сонячного тепла вчительської душі для дозрівання зерен розуміння світу, чи холодні дощі прикрощів не прикладуть тендітні стебельця душ до самої землі, де ті гнитимуть у твані зневіри і жалю.

А коли настає час жнив, серце хлібороба радіє, бо він бачить плоди своєї праці. Так і наші вчителі у час розставання зі своїми дорослими дітьми відчувають радість і гордість за них. Вони по праву кажуть «Це – наші учні!», бо часточка їхніх душ залишається у серцях їхніх вихованців на все життя.

Ведучий. Отож, слова – подяки своїм наставникам висловлюють одинадцятикласники.

Доміна Руслан

Вільховецький вчитель – це так багато!

Учив нас писати, учив нас читати,

Учив цінувати щиру розмову,

Учив нас любити батьківську мову,

Учив так багато знати і вміти.

Вільховецький учитель – за це тобі квіти!

(Мелодія – квіти вчителям школи) «Хай щастить з роси Вам і води…»

Ведучий.

Де б не були ми і що б не робили,

Мати і батько із нами завжди,

Нас годували, вбирали, любили,

Поки ми з вами у школу ходили,

Вчилися з нами, повірте, й вони.

Ведуча. Шановні батьки, зі словами вдячності до вас звертаються ваші дорослі діти.

                           Щиголь Андрій
Нас всіх приводять у цей світ,
Батьки за руку. Потім в школу,
Щоб ми продовжували рід
Й життя, не розірвалось коло.

Нас пестять ніжно, мов зерня,
Опікують і доглядають,
Щоб чемним виросло маля,
Зрання й до зореньки все дбають.

І ми, в обіймах теплих тих,
Ростемо непомітно й швидко,
Бува засмучуємо їх,
Та ненароком… Й дуже рідко.


               Семкулич Мар*яна
Але сумна приходить мить -
Між зорь розвіється дитинство,
В життя доросле полетить
Дитя, й розірветься єдинство.

Стаєм сьогодні на крило.
За обрій линем журавлями.
Та ласка Ваша і тепло,
Залишаться назавжди з нами.

                          Кухар Ольга
Спасибі, рідні, вам за все,
Сто раз це скажемо уклінно,
Дорослий вітер нас несе…
Та обіцяєм – неодмінно

В гніздо рідненьке, в теплих снах
На мить завернуть ваші діти,
Щоб знов розтанути в полях,
На ганку залишивши квіти.          (11 кл. вклоняються)

Ведучий.

Зливайтесь з квітами, вітрами,

Єднайтесь з Всесвітом, зірками,

Пливіть за обрії думками,

Братайтесь з іншими світами,

І будуть вашими дарами

Надія, Віра і Любов.

(Мелодія – 11 – кл. стають на місце) приспів «Щастя, добра і любові…» ___________

Ведуча. Ось і настала хвилююча мить, коли останній шкільний дзвоник розпочне для вас відлік нового часу. Тож нехай шлях на який ви ступите, приведе вас до заповітної мрії.
Ведучий. Право подати останній шкільний дзвоник має першокласниця _______________ та одинадцятикласник _______________________________ .
(Лунає дзвоник під мелодію) «Дзвінок перший, дзвінок останній» _________________

Ведуча.

Урочиста лінійка, присвячена закінченню навчального року, оголошується закритою.

Козацький марш (прапор України) ___________________________________________

Гімн України ______________________________________________________________

Ведучий.

Хай щастить нам всім на доброму путі,

Хай щасливі будуть ті, і ті, і ті (показує рукою.)

Мелодія – учні заходять у класи «Хай буде щастя і любов»___________________

Цісар Інна Сергіївна

Сторінки

Сценарна мозаїка - 2016 (І частина)

Сценарії вечорапам'яті до дня Чорнобильської трагедії"На Чорнобиль журавлі летіли"

Гіганти

Випускникам моїм (батьки - дітям)

Немає коментарів:

Дописати коментар

Цісар Інна Сергіївна

Сторінки