четвер, 2 лютого 2017 р.

Фестиваль "Вишиванка - символ Батьківщини, дзеркало народної душі"




Україно, одінь вишиванку,
Пригадай, як колись було.
Ії гордо носило місто,
І пишалося кожне село.

Україно, носи вишиванку,
В будні і свята носи.
Бо ніде не знайдеш більше в світі
Неповторної диво краси.




Не мода це й не дивна забаганка... 
Нелегко нашим недругам збагнуть, 
Чим є для українця ВИШИВАНКА? 
І що в ній за таємнича суть? 
Нитки, неначе мріі кольорові, 
Вплелися в долі біле полотно... 
Вона- це символ віри і любові, 
Що нам Господь вручив колись давно.. 
Вона пропахла вітром і грозою, 
Вогнем і житнім хлібом на столі, 
Солоним потом, згірклою сльозою, 
І кров'ю українців на землі. 
У цій сорочці -чистота крилата 
І вічна мудрість пройдених доріг, 
Вона міцніша за сталеві лати, 
А в ній -наш нездоланний оберіг! 
Хай вишиваний цвіт на велелюдді 
Промовить більше за палкі вуста...







середа, 1 лютого 2017 р.

Майстер - клас "Руками створена краса" (Квілінг)

Квілінг (англ. Quilling — рюш. Походить від слова quill — пташине перо, гофрувати, плоїти, паперокручення) — мистецтво виготовлення плоских або об'ємних композицій зі скручених у спіралі смужок паперу.

Хоча достовірно походження квілінгу не відоме, вважається що він з'явився одразу після винайдення паперу, в Китаї у 105р. н.е. Інші джерела стверджують, що квілінг практикувався у Давньому Єгипті. Одне можна сказати напевно – квілінг має дуже багату історію.

Вважається у 300—400 роки срібні та золоті дротики були закручені навколо стовпів та ваз, гарні ювелірні роботи було зроблено саме за допомогою техніки квілінг. До 1200-х це захоплення було дуже популярним. Головним матеріалом був метал, тож коли він став недоступним для мирянина, змінився на папір. Вперше документально згаданий квілінг у 1200-х, але фактично почав використовуватись у 1500-1600-ті французькими та італійськими черницями. Вони використовували рвані шматочки бібельдруку (особливо тонкий непрозорий папір), та гусяче пір'я, щоб прикрасити релігійні догмати та картини. Саме використання гусячого пір'я породило термін "quilling".

Починаючи з кінця 1600-х квілінг став досить популярним захопленням у Європі та Англії серед молодих дам. У школах дівчата вивчали квілінг разом із вишиванням. 

Квілінг ніколи не був розвагою у вільний час для жінок робочого класу. І лише дами вищого класу мали час на квілінг, не маючи потреби у роботі, доки підходящий наречений не зробить пропозицію. Цю техніку використовували для прикрашання та декорування меблів, ваз, підставок, корзин, шкатулок та ін. Тільки люди з грошима могли дозволити собі купівлю матеріалів для квілінгу. Як фон використовували фольгу та флюди.

Поселенці привезли із собою квілінг у Америку, і там він пережив переродження.

У наші часи квілінг став досить відомим і доступним, тож кожен охочий тепер може створювати неповторні шедеври у себе вдома.

















ПРОЕКТ "Митці рідного краю"

Старшокласники штабу "Пошук" розпочали роботу над проектом "Митці рідного краю".

Мета:
- ознайомити учнів із місцевими майстрами народного промислу;
- розвивати вміння володіти різними техніками роботи з фарбами, нитками, з залізом;
- сприяти популяризації народних ремесел серед підростаючого покоління;
- формувати бажання вчитися різним технікам з подальшим використанням в майбутньому;
- виховувати любов до народного мистецтва, зокрема, бджільництва, ковальства, народної      
   пісні, живопису, випічки.


Анохіна Ніна  захоплюється вишивкою хрестиком.



Булик Ніна  - майстриня по випічці  смачних короваїв .


Доміна Володимир - коваль.



Катков Дмитро полюбляє медок та захоплюється мелодійним співом бджіл.


 Скорина Іванна - початківець художник.


А наші мами та бабусі закохані в українські народні пісні.


четвер, 26 січня 2017 р.

Свято - конкурс "Дівчина - краса - довга коса" (5-7 класи)


18 учасниць - красунь взяли активну участь у святі - конкурсі "Дівчина - краса - довга коса".

Одним із випробувань для учасниць був конкурс "Виставка творчих робіт моєї родини" і вони прекрасно з ним справились.  Свято вдалося на славу.
















понеділок, 23 січня 2017 р.

"День Злуки - братерства день"

22 січня 1919 року на Софійському майдані у Києві відбулось урочисте оголошення універсалу про возз’єднання Української Народної Республіки (УНР) та Західно-Української Республіки (ЗУНР) у соборну Українську державу.


Актом Злуки 1919 р. було проголошено: «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».

День Соборності відзначається на державному рівні з 1999 року відповідно до Указу Президента (№ 42/99 від 21 січня 1999 року): «… враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) Української держави».

30 грудня 2011 року Президент України В. Янукович видав Указ про відзначення 22 січня Дня Соборності та Свободи України.

Акт соборності показав прагнення українців до консолідації задля розбудови незалежної держави. Злука стала прагненням основних частин українського народу до створення єдиної Української держави, що було втілено 1991 року.


Старшокласники  Вільховецької ЗОШ І-ІІІ ступенів взяли активну участь 
у ході "Хмельниччина - Тернопільщина..."


субота, 21 січня 2017 р.

День обіймів



День обіймів — щорічне свято, що відзначають 21 січня. За традицією цього дня можна дружньо обіймати навіть незнайомих людей. Свято виникло 21 січня 1986 року в Каро (Мічиган), США.
Свято з'явилося в 70-х роках XX століття, сформувавшись в студентському середовищі західноєвропейської молоді, але точні обставини його появи невідомі. Саме в цей день хлопці та дівчата обіймали один одного без жодного інтимного натяку. За своєрідним «повір'ям», під час дружніх обіймів люди обмінюються душевним теплом. Існують і «наукові» обґрунтування корисності обіймів: доброзичливі дотики підвищують імунітет, стимулюють центральну нервову систему, підвищують у крові рівень гемоглобіну, а також іншого гормону — окситоцину, що викликає доброзичливе ставлення до інших людей.