Літо - 2017

Екскурсія "Стежками рідного краю" (5 клас)

Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

-Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі,

Де ж найбільший на землі народ,

Де найкраще місце на землі?

Сонце усміхнулося здаля:

- Правда, все я бачу з висоти,

Всі народи рівні, а земля

Там найкраща, де вродився я!

Екскурсійна поїздка "Умань - Канів - Вінниця"

КАНІВ  - Тарасова гора

УМАНЬ   - Софіївський парк

Вінницькі фонтани

Районне свято - конкурс "Дівчина - краса - довга коса"

Учениця 9 класу Колодій Карина стала переможцем конкурсу у номінації "Сучасна українка" (11 учасниць)

Лінійка - реквієм "У нашій пам*яті Вони назавжди залишились..."

В моїй країні сьогодні траур... 
Гудуть Карпати, реве Дніпро. 
Над вбитим плаче безсила мати, 
чи рідний, чи чужий вже все одно.
Їх не вернути, їх не забути.
Бо в пам' яті немає забуття. 
Вони Герої, вони Безсмертні. 
Вони віддали за нас Життя!

Мамо, я живий, лиш закриті очі....

І серце не б`ється, не вирує кров...

Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі

Я буду поруч - у грудях, де живе любов!

Рано-вранці на світанку босими ногами

Йшла до Бога Україна тихо з молитвами

Одягнувши вишиванку, розпустила коси, 

Щоб просити Бога сили і кращої долі.

Вітер коси розплітає – сунне чорна хмара

Впала вона на коліна і Його питала:

-За ,що мені така кара?

Чим я завинила? 

Що знов круки чорні крячуть  і ростуть могили?

Дзвони дзвонять вже щоденно ...днями і ночами...

Сини мої полягли...вкрито все хрестами...

-Чи я тобі не молилась?

 Чи дітей не вчила любить землю і Тебе?

Прошу дай нам сили!

-Скажи мені ,Отче милий, скільки ще терпіти?

-Як синів уберегти? Скільки ще молитись?!

...І почувся з неба глас:

-Встань! Вже скоро, мила!

Той хто хтів здолать тебе сам ляже в могилу.

Потерпи ще трішки ти - Я загою рани.

Бо Я чув всі молитви - Мир скоро настане!

Воля й доля в твоїм домі, повір скоро буде!

А ворога не пробачать ані Я - ні люди!

Марійчин кінозал

Щовівторка учні початкових класів переглядають мультфільми на великій перерві.

Круглий стіл "Берегиня вроди - хустка"

Мета:

провести народознавче дослідження, визначивши обрядове значення української хустки; дослідити, як у творах письменників та народної творчості відображено обрядове значення хустки; розвивати творчі здібності учнів; виховувати поважне ставлення до українських звичаїв та обрядів; бажання знати їх та використовувати у повсякденному житті; виховувати патріотизм, естетичні смаки; розвивати мову, мислення, увагу.

Не цурайтесь хустинок, дівчата,

Що ж ви носите тільки шапки?

На хустки Україна багата,

І цвітуть ще на них бережки...

        
Хустка –це  життя… 
        Вона пам’ять роду, його святиня.
Ще й зараз мама на хустину
Не може глянути без сліз,
Бо тато на війні загинув,
Товариш хусточку привіз.
Колись і ненька вишивала,
Як батька проводжала в бій
Я теж хустину дарувала –
Служить ішов товариш мій.
І той, хто каже: «Вишли з моди
На спомин вишиті хустки»,
Не зна, що звичай це - народний,
Який прийшов через віки.
І ще в майбутньому багато
Тим, кого в армію призвуть
Дівчата будуть дарувати хустину,
щоб не смів забуть
Стежину ту, що через поле
У рідний дім його веде
А ще, щоб не забув ніколи
І вірний був отій, що жде.

Усний журнал "Символи країни - як дзеркало народної душі" (7-11 класи)

Мета:

 поглибити знання учнів про нашу державу – Україну, продовжувати ознайомлення учнів з державними та народними символами України, формувати національну свідомість школярів, розвивати пізнавальні інтереси, виховувати патріотів рідної держави, почуття національної свідомості, повагу до її символів.

Шкільні посиденьки "Гожа водиця в українській криниці"

За селом криницю

Викопав дідусь.

Там  шумить  пшениця,

Колос хилить вус.

Люди з поля йдуть,

Перепочивають.

Там водицю п'ють,

Дідуся згадають.

Учні декламували вірші, переглядали музичні відеоролики: "Мамина криниця" гурту "Світозари", "Батькова криниця" Павла Доскоча, інсценували казку "Як брати по розум ходили", співали пісні, згадували легенди нашого села про "Попову криницю", "Вікнину криницю", "Білу криницю" та говорили про гожу воду, без якої не буде життя на Землі, адже це - найболючіше питання сьогодення.

На подвір*ї тихо схлипує криниця,

Її голос ніжний, мов спів журавля.

Дівчино, напийся смачної водиці

І скажи по правді,  як тут взялась я.

Дехто із сусідів з мене носить воду.

Але хто з них знає, хто мене копав.

Треба зберігати пам*ять родоводу,

Щоб ніколи корінь в роді не пропав.

Хто копав криницю? Запитав я діда,

Може, його батько, чи прадід його.

Якщо він не знає - хай спита в сусіда.

Хочу докопатись кореня свого.

Бо весь час смакую із криниці воду -

І хотів би знати, хто її копав.

Треба берегти нам пам*ять родоводу,

щоб корінь не всох наш, щоби не зникав...

Зустріч через роки...

Уже стало доброю традицією проводити ВЕЧІР ЗУСТРІЧІ ШКІЛЬНИХ ДРУЗІВ у першу неділю лютого.
Нам, колишнім випускникам Вільховецької ЗОШ І-ІІІ ступенів неймовірно приємно відвідувати у цей день своїх педагогів наставників.
Теплі слова вдячності, шкільні спогади та сльози радості бриніли одночасно і у нас, випускників, і у нашої Галини Юхимівни Душніцької, адже 20 років після школи - це і не багато, ну і не мало.

Вітаємо Вас сьогодні урочисто

Й шлемо гарячий і палкий привіт!

Ви працею повагу заслужили,

Турботою і вірою в життя.

Ви людські долі світлими робили,

І відкривали їм щасливе майбуття.

Ви плідно та успішно працювали

Багато років і десятиліть.

Та визнання і слави не чекали,

А працювали чесно кожну мить.

Промчали роки, навіть трохи щемно,

За горизонти молодість спливла.

Вклоняємось вам, дорогі, доземно.

Бажаємо здоров’я і тепла,

Вас завжди будуть люди пам’ятати,

Допоки й віку, за любов святу.

Бо кожному з них є про що згадати.

І щире слово, й вашу доброту.

Спасибі всім і кожному окремо

Вам, ветерани праці, від душі!

Сьогодні ми любов свою несемо,

В зимовий  день даруємо весну,

Щоб вам було і сонячно, і світло,

Щоб вам всміхались діточки малі,

Щоб серденько від радості розквітло

І довгим-довгим вік був на землі.