Конкурс шкільних зачісок (1-4 класи)

День української жінки

В Україні жінка -- кожна берегиня.

А на грудях хрестик -- оберіг-святиня.

Кожна є голубка -- вірна і кохана,

Кожна є, як янгол -- і сестра, і мама...

Кожна є, як квітка -- гарна і цілюща,

В серці кожна має віру невмирущу.

Кожна є, як зірка -- вогник благодатний,

Що в тяжку годину на пожежу здатний.

В кожній -- сила роду, а в молитвах-- чари,

Їх бояться відьми і усі мольфари.

Кожна, як колиска -- береже родину,

Плаче у скорботах за свою країну.

Вишиває долю сонцем і нитками,

Щоби колосились ниви колосками.

Хрестики рівненькі -- жовті та блакитні,

Як хоробре військо -- сильне й непохитне.

Кожна сіє квіти -- у душі й на грядках,

Варить борщ і знає до Різдва колядку.

Кожна -- намистинка, а разòм -- намисто.

Бачить наші сльози матінка Пречиста.

Поки є на світі українська жінка --

Пахне світ вишнЯми, маком і барвінком,

Пахне хлібом, паскою, дичками-грушкàми,

Миром і любов'ю -- Господа дарами...

Людмила Галінська

24 лютого - день, який змінив наше життя…

 24 лютого - день, який змінив наше життя…

24 лютого 2025 року – третя річниця початку повномасштабної війни, і цей день залишиться назавжди не тільки в історії, але і в пам’яті кожного українця.

24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на “до” та “після”. Цього дня, три роки тому росія розв’язала повномасштабну війну проти України. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку ворог розпочав проти нашої держави ще 11 років тому.

…І вже три роки війни – великої, важкої, визвольної… Війни, яка торкнулася кожного… 1067 днів сповнених страждань, страшних випробувань, втрат, розпачу, розлук… 1067 днів мужності, незламності, героїчного спротиву….

Цього дня ми згадуємо всіх, хто віддав своє життя за Україну. Воїни ЗСУ, добровольці, волонтери, медики, цивільні громадяни – усі вони стали частиною незламного фронту. Вічна пам’ять полеглим Героям і шана всім, хто продовжує боротися за нашу свободу.

Попри всі труднощі, Україна довела, що є сильною, єдиною та готовою до боротьби. Третя річниця повномасштабного вторгнення – це нагадування всьому світу, що українці борються не лише за себе, а й за майбутнє всього демократичного світу. Перемога буде за Україною! Слава Україні!

Хтось й досі носить в сумочці ключі

Від тих дверей, що більше не існує.

А ти хоч плач, хоч смійся, хоч кричи:

Твій біль нікого в світі не хвилює.

Бо дому твого вже давно нема.

Лиш попелище, згарище, руїни.

У серці сквозняками дме війна.

І смуток твою душу всю поглинув.

Десь голос з неба просить:"Відпусти!"

А ти минуле у руках тримаєш.

Війна із торбою відправила в світи.

Ти в снах ще досі дім свій відчиняєш.

Так пахне затишком у прибраній оселі.

Парує кава смачно на столі.

В ній жили люди, добрі і веселі,

Там поселилось горе і жалі.

Стискають пальці рідний ключ від дому, 

Що в сумочці принишк, на самім дні.

Ти знаєш...Розумієш підсвідомо,

Що не відкриється замок в минулі дні.

❤️Ольга Дриль❤️

Як ми? - питаєш... Ти знаєш, тримаємось, світе.

Між згірклих ночей і війною спотворених днів

Ми можемо й досі світанкам рожевим радіти, 

Й топтати мрійливо стежки волошкових полів…

Що в нас? - щоразу турбуєшся, стомлений світе...

Бачиш, долаємо вперто кривавий цей шлях!

Згарищем стала земля, а ми з вірою садимо квіти, 

Й тепло бережемо в замерзлих від горя серцях…

«І звідки ця віра?!»- украй ти здивований, світе.

Хрестами усіяні села, і змиті водою міста…

На ціле життя стали старшими враз наші діти,

Наповнився смутком їх погляд і стислись вуста…

«Хіба так буває?»- тобі й усвідомити важко,

Що ми не втопили надію в гарячих сльозах…

Бо як до гніздечка свого повертається пташка,

Так само щасливе життя повернеться до нас!

 Людмила Лубинець

Вони живуть, живуть високо в небі -

Ті душі,що лишили білий світ.

Вони до нас приходить за потреби,

Приходять,але тільки уві сні.

Вони на нас із неба поглядають ,

Хмаринкою всміхаються до нас.

І все про нас,про життя наше знають,

Але зійшов ,на жаль, земних їх час.

Вони живуть, живуть побіля Бога,

Так,певно,треба - світовий закон.

Не маємо тепер уже ми змоги

Поглянути на них,вони як сон.

Вони пішли,лишили в серці спогад-

Ті люди,що колись з нами були,

І там,у небі,тихо просять Бога,

Щоб ми щасливі на землі жили.

Марина Лавришин

21 лютого - День рідної мови

 ...Люблю свою мову, її не цураюсь.

Я нею, мов ковдрою, ніжно вгортаюсь.

Я нею живу, я ті чари вплітаю — 

У душу свою і у серце впускаю. 

Я п'ю її, як каву в скляній філіжанці,

Що кожним ковтком, насолоджуюсь вранці.

Я дихаю нею і велич вдихаю,

Ріднішої, кращої мови не знаю.

Вона — солов'їна, вона — барвінкова,

Вона — промениста, як зірка ранкова.

Вона — мелодійна, привітна, яскрава,

Як мамині руки: і ніжна, й ласкава.

Вона — колоритна, етнічна, співуча,

Як рідна земля: і багата, й родюча. 

Як смичок на скрипці, мелодію грає,

Так мова моя, моє серденько крає.

О, як не любити цю мову барвисту,

Її, калинову, прекрасну і чисту!

І ллється вона, як потоки джерельні,

Як фарби в полотна, прості, акварельні,

Як перші, з отави, весняні покоси,

Як із гір, ще не займані, чистії роси.

Як сонце, привітна, як зорі, сакральна,

Як дзвони у Лаврі , що чисто криштальні.

Як скарб — діамант на святкову ряднину,

Вбираю намисто зі слів кожну днину.

Ця світла сорочка в намисті засяє,

І слово, як зерно, з землі проростає.

В ній пагони в'ються, в них множиться сила,

Бо мова — то є всемогутнії крила.

Леліймо ті крила, щоб вільно літати,

І рідную мову в світах прославляти!

В ній — код генетичний, приправа до слова,

Така всеосяжна й могутня в нас мова.

Любіть рідну мову, плекайте їй славу,

Бо мова — візитка, твоєї Держави. 

Бо мова — бальзам...

Тож її пиймо по вінця.

Любім солов'їну!

Бо ми — українці!                                                 

   © Світлана Онуляк - Мінтенко

Ти - чистий ковток повітря,

Що душі лікує людей!

Ти - ніжна у полі квітка,

В тобто так багато ідей!

Лунаєш ти в маминій пісні,

Зігрітій сердечним теплом.

Питання, що стали одвічні,

Дзвонять за родинним столом!

Ти - сонце моєї країни,

Без тебе народу нема!

О, мово, моя сизокрила,

О, мово, моя дивина!  (Тетяна Прокоф'єва)

Будь ласка, українською, панове!

Ка***ської не розумію я.

Бо вчила не язик, а рідну мову,

Вона ж моя, до йотоньки моя!

Будь ласка, українською, народе,

Чи ж варто гнити у душі щодень?

Вмирає нація, коли вбивають мову

І залишається обгортка з них лишень.

Будь ласка, українською...Будь ласка!

Чужому вчитись не цураюсь я,

Але не знати мови — це поразка

Не наша тільки, а твоя й моя!

Будь ласка, українською сьогодні,

Щоб діти не соромились її,

Бо близько буде біля нас безодня,

Коли ж до мови будемо черстві.

Будь ласка, українською, панове...

Щоб рід наш жив і був могутній цвіт.

Невже не соромно не знати рідне слово?

То чим ми хочем дивувати світ?

Будь ласка, українською, на хвилю...

Бо тільки в ній я чую передзвін,

І поле в житі , небо синє-синє

І бачу тих, що вже встають з колін.

Будь ласка, українською, панове,

По пояс я вросла в своїй землі.

І знаю точно, що батьківська мова

Ще з молоком грудним тече в мені.

Будь ласка, українською, панове...

Це наш живий, ще з прадідів ланцюг,

Який єднає покоління словом,

Народ єднає, а не волоцюг!

Будь ласка, українською, панове... Оксана Граб'юк

СВЯТКУЄШ З ЯНГОЛАМИ Й БОГОМ

Тобі сьогодні було б сорок чотири..

У Царстві Господа ти їх святкуєш, ...

А ми молимось за твою душу в світі цім...

Святкуєш в небі день народження земний -

Не з нами, ні, а з янголами й Богом...

Гірчать наші вітання полином...

Прийде рідня тебе вітати на могилу...

Ти спиш, Герою, в тій могилі вічним сном,

А ми лиш молимось і плачемо безсило...

На жаль, немає з того світу вороття...

Але в серцях наших ти зАвжди, з нами!

Пам'ять про тебе пронесемо крізь життя!

А ти, рідненький, спочивай під прапорами...

Бо ти завжди усім бажав лише добра...

Й робив добро, але війна тебе забрала...

Ти став Героєм в рідному краю.

Так важко,з втратою змиритись!

Ти день народження святкуєш у Раю,

А ми не маєм змоги навіть подивитись.

Бажаєм спокою тобі на небесах...

Нехай Господь тебе за нас обіймає...

З земним днем народження тебе, Герою! Легких хмаринок і міцних крил твоїй безсмертній і світлій душі!

Царство Небесне і вічний спокій Петченку Єгору Сергійович у. Вічна і незабутня пам'ять нашому Захиснику!

Всесвітній день читання вголос

До рук книгу візьми, 

Знань, мудрості почерпни. 

Поринь у світ пригод, фантазій, 

Нехай рядки покращать настрій. 

Читайте, дітки, залюбки читайте, 

Слів рідних у скарбничку назбирайте. 

Книжки — то скарб людського роду, 

Вони важливі для кожного народу. 

ⓒ Тетяна Прокоф’єв

Театр імені Михайла Старицького

 "Гуцулка Ксеня"

Екскурсійна поїздка у місто Хмельницький

 КОВЗАНКА

10 років...

 Біль... Сум... Пам'ять...

Міжнародний двотуровий конкурс мистецтв "Я все зможу!"

Учасниця: Кизииа Єва

Номінація : Портрет Ві Хан Жуна