Нанизую пацьорки обережно,
Щоб не згубити жодної з душі.
Вони для мене справжні обереги.
Нанизую від краю й до межі.
Нанизую, приспівуючи пісню -
Для кожної свій ритм і свій мотив.
Нанизую, допоки ще не пізно,
Допоки маю сили, щоб іти.
Нанизую на ниточку тоненьку,
Немов на пам'ять, рідні кольори.
Так, як колись мене навчила ненька,
Нанизую від низу й догори.
Пройдуть роки, зов'януть хризантеми,
Залишаться лиш барви у душі -
Мої червоні, сині та зелені
Рясні пацьорки - спогади-вірші.
Фото з Інтернету
Цікаво знати
Намисто було найбільшим дівочим скарбом.
Його передавали у спадок як сімейну реліквію. Воно свідчило про статус власниці: чим більше разків на шиї – тим багатшого панна роду.
Зберігали його у скрині на самому дні, під горою домотканих скатертин, рушників і сорочок.
Найдорожчим було червоне – коралі.
Одна низка коралового намиста могла коштувати стільки ж, як добра корова.
Немає коментарів:
Дописати коментар