А хустка в нас завжди була в пошані
У літню спеку й люті холоди.
Їх гарно так замотували пані,
Як йшли до церкви, вдома, та й завжди.
ХУСТКА КОЛЬОРОВА
Зав'яжу хустину я барвисту,
Мило собі в дзеркало всміхнуся,
Одягну коралове намисто
І піду по вулиці пройдуся.
Світить ясне сонце в піднебессі,
Шле проміння золоте мені.
Мережки на хусточці чудесні,
Різнобарвні, світлі і ясні.
Ваблять зір на них рясні букети,
Там васильки, нагідки, калина.
І троянд пишніють силуети,
А за всім цим - рідна Україна.
Українська хустка серцю мила!
Скільки в тобі щастя й теплоти!
Випромінюєш із себе щохвилини
Іскорки любові й доброти.
Оберігом ти була в нас здавна,
Символом щасливого життя.
Ця розкішна хусточка прадавня
Крізь роки іде у майбуття.
Одягали хустку мама і бабуся,
Берегли її первоздану красу.
Символом цим роду я горджуся
І його крізь роки я несу.
Кольорову хусточку безцінну
Ніжно я до серця пригортаю.
Про цей оберіг і всю родину
Внукам я своїм розповідаю.
Немає коментарів:
Дописати коментар