Фото батл "Моя квітуча Україна"

"Краса природи - це одне з джерел, що живить доброту, сердечність і любов." В. О. Сухомлинський

Ми й не знали, що так її любимо,

Все дивились на Польщу та Чехію,

Емірати, Єгипет з верблюдами...

А про неї все думали зверхньо ми.

Ми й не знали, що так її любимо,

Хоч пишалися нею, красунею:

Запашними садами квітучими,

Гір Карпатських трембітами-сурмами.

З'ясувалось, насправді - ми в захваті

Від ланів з золотавими хвилями,

Матіоли вечірнього запаху-

Ми від цього ставали щасливими.

Ми й не знали, що все в ній - найкраще нам,

Найрідніше для серця і погляду,

Що за місто, село, кожне селище

Ми благатимемо слізно Господа.

Ми й не знали, що так її любимо,

Що так в серці вона нам болітиме,

Коли ворог задихає згубою

Й кров проллється бурхливими ріками.

Калинову красу потоптали їй,

Вишиванку споганили чоботом

Нечестиве нашестя, злі варвари!

Закривавлена ненька, сплюндрована...

Але ворог не знав, з ким він бореться,

Думав, буде не битва- прогулянка.

Та моя Україна - нескорена!

Кров зітерла з лиця, в берці взулася,

Камуфляж зодягла замість вишивки,

До Святого Отця помолилася,

Взяла Біблію- зброю Всевишнього,

Злому ворогу не покорилася!

Ми прозріли- ми дуже цінуємо

Кожним містом , а також людиною;

Зізнаємось- ми так її любимо,

Ми пишаємось Україною!

О, Господь, уквітчай перемогою

Нашу неньку, Тобою даровану!

В кожне місце прийди з відбудовою,

Прийди з миром Твоїм, із добробутом!

Ми за неї Тобі, Боже, дякуєм

Й благодаті для рідної просимо,

Ти для неї стань захистом й якорем,

За країну молитви приносимо!

Вірим серцем, що Ти не забаришся,

Прийдеш з радістю, зі свободою!

Хай Твоє святе Ім'я прославиться

По землі усій, між народами!

Автор: Надія Горбатюк

Мій край --- барвистий, як вінок,

там пахне без і м'ята...

Там квітне вишнями садок,

криниця коло хати.

Там мальви хвіртку обняли,

мов кралі в оксамиті...

І в кожній хаті -- образИ,

у рушниках сповиті.

Мій край -- то золото в полях,

скоринка паляниці...

То руки бабці, в мозолях...

і запах медуниці.

Там небо кольору квітОк,

отих, що незабудки.

То край заквітчаних хустОк,

і закарпатські дудки...

То край мережок, вишиття,

намиста і дукатів...

Там на Різдво завжди кутя

й колядка коло хати...

Там на Великдень -- крашанкИ

і пАсок розмаїття...

Там маків дово-пелюсткИ,

як спомин крізь століття...

То край прадавніх кобзарів

де мавки оживають...

Старі легенди міста Львів...

І дзвони, що співають.

Мій край -- то щебет солов'я,

колиска мрій дитячих...

І рід козацький. І сім'я .

І стук сердець гарячих...

То край лелек і журавлів,

калини і тополі...

То край нескорених синів,

що йдуть крізь терн до волі..

Там люди добрі, не лихі,

там Бог дивА малює...

Молитви матері -- святі...

Любов в серцях панує...

Мій край -- найкращий із світів.

Як оберіг... Єдиний.

Свята земля моїх дідів,

під стягом жовто-синім...

16.05.2022

Людмила Галінська