Вічна пам'ять жертвам голодоморів...

 

Кожного року у четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв голодомору.

Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду, в умовах війни ворог знову вдається до методів геноциду.

 «росія» має на меті знищити українську націю як таку. Знищити українську ідентичність, культуру, мову.

 Для цього окупанти вбивають і депортують українців, викрадають дітей,руйнують міста, спалюють українські поля, зривають посівну, знищують українські книжки, катують за українське походження!

Історія повторюється, ворог не змінюється!

Вшануйте пам'ять мільйонів загиблих о 16:00 хвилиною мовчання та запаленою свічкою у вікні своєї оселі.

Аби пам'ятати з яким абсолютним злом ми боремося зараз.

Ліна КОСТЕНКО

І раптом, що це? Жовті світлячки?

Потрухлих пнів далекі мерехтинки?

Мигтять, мигтять...

Навколо ж — ні хатинки.

Підходим ближче, а воно — свічки.

Лежать під лісом люди на траві,

на грудях склавши руки воскові,

лицем до неба, тьмою оповитого,

напівукриті хто сачком, хто свитою, —

чи вже умерли, чи іще живі?

На жовті пальці обпливає віск.

Обличчя гострі, одежина латана.

Горять свічки.

І сосни пахнуть ладаном.

Шумить над шляхом предковічний ліс.

<...>

Он ще жива, бач, видно по людині.

Рука здригнула, воском припекло.

— Ви звідки, люди?

— З голоду. З Волині.

— З села якого?

— Вимерло село.

Ще подих ледве піднімає груди.

Сутемні лиця, білі сорочки...

— Куди ви, люди?

— Вже тепер нікуди.—

Свічки... свічки... і тиша... і свічки…

"Маруся Чурай". Уривок.