З Днем Державного Прапора!
23 серпня.
Синій — це наше мирне небо, жовтий — золоте колосся та світло нашої перемоги. Нехай наш стяг гордо майорить над вільною Україною, надихаючи на нові звершення та єднаючи наші серця. Пишаймося рідним прапором! Героям Слава!
Одного ранку маленький хлопчик стояв біля старенької хати й дивився, як над нею майорить український прапор.
Вітер то розгортав його на всю широчінь, то лагідно притискав до древка.
— Дідусю, — запитав хлопчик, — чому наш прапор має саме два кольори?
Дідусь усміхнувся, посадив онука поруч і сказав:
— Колись, сину, Небо подивилося на нашу землю й побачило, яка вона прекрасна. Побачило золоті ниви, що тягнулися аж до обрію, сині ріки, тихі села, квітучі сади. І захотіло залишити Україні знак, щоб її діти завжди пам’ятали, хто вони.
Тоді Небо подарувало їй свій синій колір, а Земля — золото стиглого колосся.
— І так з’явився наш прапор? — здивувався хлопчик.
— Так говорить серце, — відповів дідусь. — Але пам’ятай: прапор — це не просто два кольори на полотні.
Синій — це небо, під яким молилися наші предки. Це мир, якого ми так прагнемо. Це далечінь, у яку дивляться матері, чекаючи своїх дітей додому.
А жовтий — це хліб на українському столі. Це сонце над рідною землею. Це праця наших людей і тепло дому, до якого завжди хочеться повернутися.
Хлопчик на хвилину замовк, а потім тихо запитав:
— Дідусю, а чому люди іноді плачуть, коли бачать наш прапор?
Старий довго дивився вдалечінь.
— Бо бувають часи, коли прапор стає більшим за полотно. Коли далеко від дому побачиш синьо-жовті кольори — і раптом відчуєш запах маминого хліба, почуєш рідну пісню, згадаєш свою вулицю, своє дитинство… І тоді розумієш: Батьківщина живе не лише на карті. Вона живе в тобі.
— А якщо прапор порветься від вітру?
Дідусь поклав руку онукові на плече:
— Полотно можна порвати. Древко можна зламати. Але доки хоча б одна людина береже Україну у своєму серці — її прапор продовжує майоріти.
Хлопчик підвів очі.
Над хатою знову розгорнулося синьо-жовте полотнище.
І цього разу він дивився на нього вже інакше.
Бо зрозумів: синій і жовтий — це не просто кольори.
Це небо і земля. Це пам’ять і надія. Це ті, хто був до нас, і ті, хто прийде після нас. Це наш дім. Це Україна. 🇺🇦 І нехай над нею завжди буде мирне синє небо, а під ним — золота, вільна й благословенна українська земля. Бережімо свій Прапор.
Бережімо свою Україну. Бо поки вона в наших серцях — вона незламна. 💙💛 (з мережі Інтернет)
Немає коментарів:
Дописати коментар