Стогнуть мовчки, аж в світі біло,
Німі янголи паперові:
Як несли перше мертве тіло,
То у них відібрало мову...
А коли з-поза спин стріляли -
Густо ранили їхні крила...
Білі янголи помирали
Замість тих, кого захистили...
Сотні тисяч стояли строєм -
Мали ж янголи тут роботи!
Жоден з них ще не був Героєм,
Просто - гідним. І патріотом.
А коли вони йшли, то низько
Нагинались від болю стіни.
Їх сто шість в поіменних списках -
Білих янголів України...
Ольга Саліпа










Немає коментарів:
Дописати коментар