Мова - це серце народу...

 21 лютого — Міжнародний день рідної мови.

Рідна мова

Як океан, глибока й солов’їна, 

Вона в собі плекає всі віки. 

У ній - душа, і пісня, і родина, 

І мудрість, що у спадок предки нам передали.

Без мови край - то лиш німа пустеля,

Вона - наш щит, державний моноліт. 

У кожнім звуці - волі світла скеля,

Що гордо заявляє про нас на цілий світ.

Це скарб коштовний, викутий в розмові,

Життя основа, сила в боротьбі.

Плекаймо ж вірність рідному ми слову, 

Щоб вічно жити рідній стороні!

Є речі, які ми не помічаємо щодня, але які є надважливими. Повітря. Тепло. І мову.

Мову, якою нас кликала мама:

— Іди їсти.

Мову, якою бабуся шепотіла казки.

Мову, якою ми вперше сказали «люблю».

Рідна мова — це не просто слова. Це пам’ять. Це коріння. Це те, що тримає нас разом, навіть коли ми далеко одне від одного. Навіть коли ми — в різних містах, країнах, на різних континентах.

Можна змінити адресу. Можна змінити роботу. Можна навіть змінити країну — поїхати в Італію чи в Грецію.

Але рідна мова завжди їде з нами.

Вона звучить у серці.

У повідомленнях «Як ти?»

У простому «Тримайся».

У тихому «Я з тобою».

Сьогодні — хороший день, щоб подякувати їй.

Не за правила. Не за підручники.

А за те, що вона — наша.

Напишіть у коментарях слово, яке для вас найтепліше.

Те, яке одразу повертає додому. 💛

Бо мова живе, поки ми нею говоримо.