35 років НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Вільна

Самобутня

Родюча

Гостинна

Співуча

Незламна

Славетна

Рідна

Невтомна

Прогресивна

Смілива...

...і ще багато прикметників, щоб описати нашу країну, але є один найголовніший:

Незалежна 💙💛

Наша країна точно знає ціну свободі і щодня бореться, щоб зустрічати свій ранок під своїм небом!

 Зі святом, українці! 

З Днем відновлення української Незалежності! 🇺🇦

 Притча про Україну, якій виповнилося 35 років💙💛🎁💐

Одного ранку Україна прокинулася раніше за сонце. Їй сьогодні було 35. Вона одягнула білу вишиванку, вплела у волосся волошки й колосся та вийшла босоніж у поле.

— З Днем народження, — прошепотіла Земля під її ногами.

Україна усміхнулася, але в очах її блищали сльози.

— Чому ти плачеш у своє свято? — запитало Сонце.

— Бо мої тридцять п'ять були непростими, — відповіла вона. — Я так хотіла просто жити. Сіяти хліб. Колисати дітей. Співати пісень. Зустрічати світанки над Дніпром. А мені знову й знову доводилося доводити світові, що я маю право бути собою.

Сонце нічого не відповіло. Лише лагідніше торкнулося її обличчя. І раптом із поля піднявся Вітер. Він приніс їй голоси тих, хто любив її протягом століть.

— Послухай, Україно…

І вона почула. Шелест пшениці говорив голосами хліборобів. Дніпро ніс пам'ять предків. Старі козацькі могили шепотіли:

— Ми стояли, щоб стояла ти.

А десь високо в небі їй почулося:

— Ми віддали життя, щоб ти жила…

Україна притиснула долоню до серця.

— Невже я така сильна? — тихо запитала вона.

І Земля відповіла:

— Твоя сила не в тому, що тобі ніколи не було боляче. Твоя сила в тому, що після всього пережитого ти не перестала любити. Ти саджаєш квіти там, де ще вчора була чорна земля. Печеш хліб, коли навколо тривожно. Співаєш, коли ворог хоче твоєї тиші. Народжуєш дітей і вчиш їх рідної мови. Молишся. Чекаєш. Віриш. І щоразу після найтемнішої ночі знову відчиняєш двері новому ранку. Україна витерла сльозу й усміхнулася.

У свої 35 вона була неймовірно красивою. Не красою безтурботної юності. А красою жінки, яка знає ціну кожному прожитому дню. На її вишиванці були і червоні нитки любові, і чорні нитки болю. Та жодної з них вона не хотіла висмикнути. Бо разом вони складали її долю. Україна подивилася в небо й сказала:

— Я не знаю, яким буде мій тридцять шостий рік. Але знаю одне: я буду.

І в ту мить над полем піднялися два кольори — синій, як вільне небо, і золотий, як стигла пшениця.

А Вітер поніс над землею слова:

— З 35-річчям тебе, Україно!

 Живи. Квітни. Люби. І нехай найбільшим подарунком для тебе нарешті стане МИР. 🇺🇦🕊️На хвилях щастя