З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

А у нас сьогодні свято!!!

Живи, Україно, прекрасна і сильна,

Живи, моя ненько, ти в мене одна.

Живи, моя Матінко люба, священна.

Думками з тобою завжди я сама.

Огорну тебе світлом серця своєго,

Твої поцілую всі руки в рубцях.

Живи Україно в віках прославлена,

Ти житимеш вічно, завжди, на віка.

Розквітни, Матусю, загоюйтесь рани,

Всміхнися, любенька, люблю я тебе,

Я серце твоє обійму, моя Мамо.

Живи, Україно, ти — серце моє.

З днем народження, країно!

Зі святом нас усіх!

Ми – нація єдина,

А наша зброя – гумор й сміх!

Ми – веселі, щирі, добрі,

Не страшні нам дощ і сніг,

Ми – сміливі і хоробрі,

Тож зі святом нас усіх! 

Бажаю всім нам у країні вільній жити,

Свободою цією всім серцем дорожити.

Любити Україну, їй сили віддавати,

Щоб вона могла тільки процвітати!

Переживемо й цей непевний час,

Відсієм зе́рна правди від облуди.

І як би ворог злісно не сичав,

Я знаю – Україна є і буде!

Нас не здолати! Ми іще живі,

Хоча і сльози ллються через вінця,

А ми – живі! І ми ще пустим цвіт –

Живучі і стожильні українці.

І хай злостиві корчаться від зла,

А ми – народ, що має честь і славу,

Бо Україна всі часи була

Посеред світу визнана держава!

І меч, і спис, і ще з осики клин,

Й молитва щира нечисть подолають,

І відгірчить ще нам гіркий полин,

І щастя буде ще у ріднім краї.

Нас кидали, та ми були насінням,

Ми проростали маками в саду,

Ми мальвами цвіли біля подвір'я,

Ми серпорізом гоїли біду.

Ми весну зустрічали сон-травою,

Ми пробивались проліском крізь сніг,

Ромашками умитими росою,

Лягали в літній втомі на нічліг.

Росли ми споришами край дороги,

І колосом жовтіли у жнива,

Ми заплітали тереном відроги,

Хай знають всі: що ця земля жива!

Ми квітли і родили рясно плодом,

Та яблуками падали на Спас,

На берегах зростали диким глодом,

Ми були всюди, скільки ж було нас!

Дубами у дібровах ми зміцнялись,

І соснами тягнулись в небеса,

Дивились подорожні й дивувались:

Яка лише у світі є краса!

                                                                 Надія Семена

 З Днем Незалежності,

Вітаю Україно! 

Вставай!

Борися до кінця!

За мирне, світле, чисте небо,

Та вільне краще майбуття!

Не забуваймо тих Героїв,

Котрі пішли у Небеса,

Тих, що рятують Україну,

ціною власного життя!

День Державного Прапора України

На світі є багато прапорів,

Ті прапори всіляких кольорів.

Та був і є такий безсмертний прапор,

Де квітне небо й золото хлібів!

23 серпня — державне свято України, присвячене одному з її державних символів — Прапору України.

За останні два роки Прапор України став більше ніж офіційним символом, він наповнився новим змістом, новими емоціями та новим значенням. 

Все це тільки збагатило його давню і героїчну попередню історію.

Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Майже всі герби міст України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького вироблялися з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносився хрест, зорі, зброя, постаті святих.

Упродовж історичного розвитку жовто-блакитний прапор був символом боротьби за свободу українського народу.

Відтепер Прапор України — це символ боротьби України та всієї Європейської цивілізації проти останньої тоталітарної постсовєтсько-ординської імперії... 

Прапор України — це символ нашої незалежності, нашого європейського майбутнього, це символ вільної, непереможної та сповненої гідності людини.

 Синьо-жовтий прапор України –

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива,

І народ – і вільний, і щасливий.

Стигла нива, небо синє -

ніде ні хмарини.

То картина особлива -

Прапор України. 

Працю й мир символізує

Цей шедевр художній,

Світ реальний, що існує -

Зрозуміє кожний.

Це просте і зрозуміле

Не вмре, не загине.

Світе тихий, краю милий!

Моя Україно!

Доля гіркою бувала:

Й вороги, й братове

Нам нав’язували гасла

Хижості та крові.

Пронесімо ж прапор мирний

Гідно і завзято,

Україні рідній вірність

Збережімо свято!

ЩИРО вітаємо ...

Божий Спас іде до нас, з щедрими дарами.
Нехай мир буде у нас і Господь над нами.
Щоб родило нам завжди, в саду і у полі.
Щоб не знали ми біди.
Щедрої вам долі!
                      Соломія Українець

Спас - то свято урожаю..

А тому я вам бажаю:

в садах яблука медові - щоб усі були здорові,

стиглі грона винограду -щоб зустріли свято радо,

груші, сливи в дві руки - дай Бог щастя на роки,

кавуни і диво-дині - щоб все ладилось в родині....

Хай Благословляє вас, добре свято - Щедрий Спас!

… День Преображення Господнього, або Другий Спас є великим церковним святом, адже відноситься до 12 найбільших празників року. Воно має в своїй основі євангельську подію. У трьох Євангеліях – від Матвія, Марка і Луки – описується, що Христос відкрив учням своє майбутнє: що Він буде страждати, буде вбитий і на третій день воскресне. Він покликав трьох апостолів – Петра, Якова та Івана – на гору Фавор і преобразився перед ними. При цьому обличчя Його просяяло, як сонце, одяг зробився білим, як сніг. Преображення Христове супроводжувалося з’явою старозавітних пророків Мойсея й Іллї, які говорили з Ісусом про Його близький відхід. Усіх їх осінила світла хмарина, і з неї почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!». Ця євангельська подія стала основою свята Преображення Господнього, яке християни східної традиції відзначають 19 серпня.

А в народі із цим святом пов’язані різні традиції, різні обжинкові обряди, бо на цей час в Україні закінчуються жнива. У церквах святять обжинкові вінки, з незжатих на ниві кількох стеблинок жита зав’язують «Спасову бороду». Також у цей день і на Маковея ( 14 серпня), який вважається Першим Медовим Спасом, освячують квіти і мак. Голівки освяченого маку колись клали за іконами і зберігали до весни, а потім сіяли на городі. Сухі квіти дівчата вплітали у коси «щоб не випадало з голови волосся». На Спаса поминали померлих і починали готуватися до зими, бо від цього моменту уже починаються холодні ранки, у природі «пахне осінню». У народі казали: «Прийшов Спас – тримай рукавиці про запас».

Але це ще не усі Спаси, які ми відсвяткували. Попереду ще Горіховий, Третій Спас, який відзначається 29 серпня. Його ще називають Хлібним Спасом, Дожинками, «Спасом на полотні». Саме у цей час закінчується збирання врожаю, тому маємо й назву «Хлібний Спас», також до цього часу достигають горіхи, й свято дістало назву «Горіховий Спас». Церква має свою назву цього свята – Перенесення Нерукотворного образу Господнього. Справжнє походження цього свята відноситься до далекого минулого, до рубежу Старого й Нового Завітів. Князь міста Едесси Авгар захворів проказою, довго лікувався, але безуспішно. Якось почув про чудотворця із Палестини, послав до нього гінця. Це був Ісус Христос. Після умивання Він витер своє лице рушником, на якому відтворилось зображення. Гонець відвіз цей рушник князеві, той доторкнувся до нього і зцілився. Цей рушник (чи обрус) Христа став прапором на брамній башті міста Едесси,. Звідси й пішов звичай захищати надбрамні башти християнських міст іконами Спасителя (Спаса), й ця євангельська подія дала назву ще одному святу – Спас на полотні.

А в народі це Горіховий Спас, із яким теж пов’язані різні традиції. У церквах в цей день посвячують горіхи, господині готують різні страви із додаванням горіхів. У багатьох містах і селах на Горіхового Спаса колись влаштовували ярмарки. Вважалось, що торгівля у цей день буде особливо сприятливою.


За старих часів говорили: «Ластівки відлітають у три рази, у три Спаси». На третій Спас – останній відліт ластівок. Також існувала прикмета: якщо журавель відлетить до Третього Спаса, то на Покрову буде морозно». Отож, прийшов Спас – пішло літо від нас.

Зі СВЯТОМ !!!

Пречисте свято Медового Спаса і Маковія з запашними пиріжками і медовою вощиною ступає на поріг.

Нехай Господня благодать цього гарного православного свята принесе добро, любов і щирість у кожну родину та мир в Україну.

Нехай маковими зернами у домівках проростає достаток, спокій, благополуччя, кохання і щастя. Хай буде благодатним для вас Щедрий Медовий Спас і Маковій!