Над моєю Україною –
синє небо, наче очі матусині.
Над моєю Україною – хмарки
кучеряві, наче казки бабусині.
Над моєю Україною — сонячна
ласка у сонячній повені.
Над моєю Україною – коромислом
веселки, янголятами розмальовані.
Над моєю Україною – соловейкових
трелів трепетні звуки.
Над моєю Україною – Бог
в тихій задумі простягнув свої руки…
Марія Деленко
Я люблю дивитись на свої простори,
На які звалились гори світла й тьми.
Є вода у них, повітря й квіту море,
Є крутії схили, доли із людьми.
Я люблю дивитись на дари прекрасні,
На яких буяє купа втіхи й бід .
Є у них краса - чуття душевне ясне,
Я готова так стояти, як граніт.
Я люблю дивитись вгору очі зводить,
Де ведінь мені узор малює свій.
Є у ньому вись, яка з блакиттю ходить,
Я готова в ній ділити часку мрій.
Я люблю дивитись ранком очі тішить,
Де роса красна, як сяйва сонця лик,
Є ромашка в неї, що сердечко лічить
Я хотіла б так дивитись цілий вік.
ЗАКОХАНА В ЛІТО
Закохана в літо, у сонце ясне,
Де море зелене рясніє й цвіте,
Де вихором теплим усе огорта,
Промінчики грають, яка скрізь краса!
Закохана в літо, бо гарна пора,
І грається гарно в дворах дітвора,
Квітують у барвах ліси і поля,
І море емоцій у щасті земля.
Закохана в літо, лиш скоро мине...
І лишиться фото на згадку про те,
Які були щирі, прекрасні ці дні,
Чекатиму радо на літо іще)
Оксана Пунда
КАРТИНА РАЮ З КРАСИ ЗЕМНОЇ
Ох у цьому є, щось вічне і земне,
Влюбитись в неньку рідну Україну.
Узять сукно і барвисте муліне,
Щоб вишити на нім живу картину.
Хрестиком красу неосяжну й досі,
Дороги, поле, сад, гори і річки,
У нитках хліба, золоте колосся,
Вишити тополі гладдю як свічки.
Траву із росами квіт на полотні
Ушити в чудотворні краєвиди,
Цвітінь повсюди матінки землі,
Пахучу і барвисту всю без хиби.
Зірниця сяє, птиці піднялися ,
Веселка радуга картина раю.
На небо глянь, на сонце подивися ,
Водиці випий з чистого ручаю .
Усе на полотні з краси земної,
Матуся шила в сяйності пророчій.
Блакить і зорі з ниточки живої,
Які втішають дивом гарні очі.
