Коли сонечко весною землю пригрівало
Сина в армію служити мати проводжала
І стиснулось серце, очі засльозились
Як на хлопців – новобранців усіх подивилась
Привикай же сину до життя в казармі
Нехай ції роки не пройдуть намарно
Вчись сумлінно й гідно ти бійцем ставати
І поважай старших молодий солдате!
Слухай командирів – розуму навчайся
Пиши листи друзям і не зазнавайся
А як трапиться в житті скрутна хвилина
Пам’ятай же сину, що ти є людина
Щоб душі твоєї злоба не скорила
Підлість та підступність тебе не згубила
Обминай дороги, де чвари і сварки
І не прикладайся ти часто до чарки
Щоб тверезий розум тримав в віжках силу
А любов та дружба розправляла крила.
Немає коментарів:
Дописати коментар