Не дай нам Боже втратити країну.
Небесний Отче бережи її від зла.
Моліться люди всі за Україну,
Щоб Батьківщина у дітей була...
10 років тому, в лютому 2014 року, російська федерація розв’язала війну проти України. 24 лютого 2022 року росія здійснила повномасштабне вторгнення, Кремль хотів остаточно знищити військовим шляхом українську державу та ідентичність.
24.02.2022 – день, який жорстоко розділив наші життя на «до» та «після»…
Це 2 роки важкої боротьби за своє право на життя та спокій. Це 2 роки сліз та болю, довгих розлук та страху за своїх близьких. Це 2 роки тривог за вікном та у душі, постійних обстрілів та переживань. Це 2 роки жахливих втрат та цінних перемог.
Та все ж наш народ бореться, живе та буде жити. Ми – незламні, коли разом. Ми конвертуємо наш біль у помсту, а любов та віру у перемогу – у найсильнішу зброю.
З вдячністю стаємо на коліна перед нашими захисниками – земляками, перед усіма воїнами ЗСУ, представниками усіх силових підрозділів, добровольчими формуваннями, волонтерами. Ми вдячні кожному, хто обороняв, обороняє та буде обороняти нас.
Царство Небесне, героям, які захищають нас з неба.
Слава Героям України, Слава українському народу, Слава Україні! Ми вистоїмо! Ми переможемо!
Два роки тому всі ми прокинулися в іншій реальності. Хоча гібридна війна з росією тривала ще від Революції Гідності, повномасштабне вторгнення буквально перевернуло свідомість переважної більшості українців та стало потрясінням для цивілізованого світу. Повірити, що у ХХІ столітті всередині Європи повториться щось таке ж, як і на початку ХХ, було абсурдом, але стало жахливою реальністю.
Щодня в Україні гинуть люди та відбуваються масштабні руйнування. Кожне втрачене життя — це трагедія, що не може мати вираженої вартості. Натомість збитки інфраструктури на середину лютого сягнули більше 500 мільярдів доларів — це майже в 12 разів більше, ніж весь наш бюджет на поточний рік.
Війна безумовно торкнулася кожного з нас та ні на мить не знижує рівня напруги. Попри свою нікчемність, ворог вчиться та лише нарощує міць та натиск з усіх фронтів. Все разом це створює надзвичайний тиск на українців, що насправді загрожує обернутися катастрофою. Адже ми вже переконалися, що народ сильний, поки єдиний. Але варто опустити руки, скажімо, у щоденній допомозі військові, як ланцюгова реакція зневіри докотиться й до фронту. Але не дай Бог нашим захисникам у відчаї опустити зброю — не буде більше ні України, ні нас із вами. Друзі, ми витримали два довгі роки великої війни й повинні стояти далі як за майбутню перемогу, так і в пам’ять про всіх, хто її вже не побачить. Доземний уклін усім, хто кров’ю та потом відстоює наше право на життя та свободу.
Немає коментарів:
Дописати коментар