Тарас Шевченко – пророк і голос душі українського народу, його біль, крик, стогін і разом з тим поклик гніву його слово, - то гомін волі, то правда людська і совість цілої епохи. Тарасові твори переживуть віки і завжди будитимуть у серцях людей великі і благородні почуття:
- Борітеся – поборете, Вам Бог помагає… За вас правда, за вас слава і воля святая .
Україна відзначає 210 – річницю з дня народження Тараса Шевченка, який став для кожного з нас безсмертним, як життя.
Кожне слово Тараса Шевченка наче із сьогоднішнього дня, а твори його допоможуть нам осмислити минуле та зазирнути в прийдешнє.
І сьогодні ми йдемо до Кобзаря, читаємо його твори, шукаємо істину і висловлюємо свою глибоку шану.
На тій горі, на тій блакитній скелі,
У тому прихистку в обіймах синіх хвиль
Літає дух батьківської оселі
І пахне чебрецями звідусіль.
Повзе туман - привіт тобі, Тарасе.
Сміється сонце - радуйся, душа.
На тій горі синіє небо наше
І кожна квітка там нам не чужа.
Там Батько наш лежить в землі глибоко.
Там птахи знають всі його вірші.
Там журавель літає так високо,
Там стеляться під ноги спориші.
І люди йдуть, читають "Заповіт".
Пригадують і "Наймичку" й "Марію".
Там центр землі, там всюди маків цвіт,
Там й досі пам"ятають "Гамалію".
І коли сонце сходить, там роса.
І коли дощ, там всі горбочки чисті.
Там на горі Чернечій небеса
І жовті, й сині, і завжди барвисті.
Яка краса - промовить там турист.
Яка тут святість - мовить українець.
Там пісню проспіває бандурист
І злість відчує ворог і чужинець.
Тарасе, Батьку, ти наш поводир.
Ти наш пророк, а ми всі твої діти.
Ми й досі боремось за Правду і за Мир,
А ворог сіє в полі мертві квіти.
А ворог й досі ходить по дворі
І палить хату, палить нашу хату.
Тарасе, батьку, як на тій горі.
Як нам здолати гідру цю трикляту...
Мовчав Тарас, своє він вже сказав.
А на два боки фронтова дорога.
І хлопчик міцно прапора тримав -
Написано на ньому - Перемога!
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар