Небес синіє світла глибина,
Гніздо лелек на груші коло хати…
Весна не знає, що іде війна,
Вона квітує радісно й крилато.
Бузкова ніжність заглядає до вікна,
Насипала квіток в мої долоні.
А я замріялась, як панна молода,
Хоч срібло де-не-де уже на скронях...
Згадалося дитинство у думках,
Як цвів бузок у травні біля хати.
А ми до нього бігли, щоби смак
Квіток гірких бузка поласувати.
А потім — юність, знов цвіте бузок,
А з ним у серці розцвітають мрії.
А ми, закохані, шукали цвіт квіток —
Рожевих, жовтих, синіх, ніжно-білих...
Дитинство вже минуло, як і юність,
Вже й зрілість до порогу підійшла.
А я і досі виглядаю буйність,
Що навесні цвіте біля вікна.
Марина Семйоник
Немає коментарів:
Дописати коментар