Цісар Інна Сергіївна

понеділок, 19 травня 2025 р.

Огляд художньої самодіяльності

середа, 14 травня 2025 р.

Фотофлешмоб "День родини у вишиванках"

У культурі кожного народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В українців це вишиванка － символ єдності, наш генетичний код.

Цього року День вишиванки в Україні відзначають 15 травня. Приєднатись до святкування дуже просто: достатньо одягнути в цей день традиційну вишиту сорочку або одяг із елементами вишивки.

💙💛Одягай вишиванку－єднай Україну!

🧶Як бабуся вишивала вишиванку…

Кожен стібок — мов молитва. Тихо, при світлі лампи, вона схилялася над полотном, тримаючи в руках голку з ниткою, мов пензель художника. Вишивала не просто візерунок — вишивала долю.

Кожна квітка — на щастя. Кожен ромб — на здоров’я. Червоне — то любов, чорне — пам’ять, зелень — надія. Бабуся знала: не можна сідати до вишивання з поганими думками, бо все перейде в сорочку. Тому вишивала з добром у серці.

Вишиванка ставала оберегом. Її не купували — її берегли. Вона пахла полем, дитинством і бабусиним теплом. І коли одягаєш її — ніби знову вдома, де тебе люблять і чекають.

Вишиванку можна вишити красою,

Вишивати щиро — думати про долю.

Думати про долю — Неньки України,

Як мир повернути й щастя знов зустріти.

Вишиває дівчина свою вишиванку,

Думає про парубка, з вечора до ранку.

Нитками червоними — узори поклала,

Зеленими нитками, про себе сказала.

Синій колір ниточки, нас всіх захищає,

Як клала узори ті, в небо поглядала —

Змилуйся Всевишній, змилуйся над нами,

Будь нам оберегом перед ворогами.

Свято вишиванки, нас усіх гуртує,

Ми за мир у світі — нас краса чарує.

Вишивала мати — сину вишиванку,

Хрестиком узори, клала на світанку.

Захисти їх Боже, збережи й помилуй,

Вони там за волю й за майбутнє гинуть.

Чорну нитку в руки, матінка не брала,

Жовту і небесну між червону клала!

Микола Бурзак

вівторок, 13 травня 2025 р.

Всесвітній день кульбаби

Є легенда про Богиню квітів, яка прийшла на землю, щоб обрати собі найкращу квітку. Проте більшість з них були надто примхливими і лише скромна кульбаба відповіла: «Я не вибаглива квітка, росту там, де бігають діти. А моя мета – дарувати щастя та радість кожній людині». Через таку скромність квітка стала улюбленою для Богині. А кульбаба отримала офіційний дозвіл рости там, де їй заманеться та цвісти з квітня до жовтня.

четвер, 8 травня 2025 р.

День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

вівторок, 6 травня 2025 р.

Міжнародний двотуровий конкурс мистецтв

Учасники:

Грех Аріна (1 місце) та Романчак Христина (3 місце)

Номінація: мистецтво фотографії

четвер, 1 травня 2025 р.

До ДНЯ ВИШИВАНКИ (1-7 класи)

Колись давно зібралися землі світу на великий ярмарок. Прийшли горді пустелі, де сонце палить безжально. Прийшли дрімучі джунглі, де все буяє вічним літом. Прийшли високі гори, де сніг ніколи не тане. І кожна земля вихвалялася:

— Я найвеличніша, бо мої гори сягають неба! — казала одна.

— А я найрозкішніша, бо мої ліси такі густі, що й сонце не проб’ється! — додавала інша.

— Я найдавніша, бо мої піски пам’ятають давні каравани! — шепотіла пустеля.

Серед усіх стояла Українська земля — тиха, скромна, вбрана у вишиванку із жита, соняхів і вишневих садів.

— А ти що скажеш про себе? — запитали її.

Українська земля усміхнулася й відповіла:

— У мене є все потроху: і гори, і степи, і ліси, і ріки. Мої лани золотяться хлібом, мої річки співають весняні пісні, мої ліси шепочуть казки вітру. Я не найвища і не найглибша, але в мені живе душа народу, що співає разом із моїми полями.

І в ту мить вітер приніс над ярмарком пісню: ніжну, сумну й водночас життєрадісну. То співала українська природа: солов'їним щебетом, дзюркотом струмків, шелестом ланів.

Усі інші землі завмерли, слухаючи цю пісню, бо зрозуміли: там, де природа не тільки живе, а співає разом із серцем народу, — там справжня краса. ( з мережі Інтернету)