ІШЛО РІЗДВО...

 

💛ІШЛО РІЗДВО… В стражденну Україну,

У темні села, стомлені міста…

Ішло через воронки і руїни,

Несло їй силу вічного Христа!

💙ІШЛО РІЗДВО… до діточок маленьких,

Щоби забрати відчай в них і страх…

До юних… і дорослих…і стареньких,

Несло їм віру на своїх плечах…

💛ІШЛО РІЗДВО… у бліндажі й окопи,

Окутувало воїнів теплом…

Ішло між градами, налякане… в ознобі…

Щоб стати від загибелі щитом!

💙ІШЛО РІЗДВО… До кожного порогу...

Не знало, чи відчинять там Йому…

Щоби навчити довірятись Богу,

Щоб вивести до Світла крізь пітьму…

💛ІШЛО РІЗДВО… Із вдовами стогнало,

На руки брало сиріт у сльозах…

І шепотіло, й сльози утирало: 

«Татусь живий… Він там, на Небесах…»

💙ІШЛО РІЗДВО… Крізь снігові замети…,

У бомбосховища, в оселі, що ущент…

Під рев шахідів, обстріли ракети,

Й сирени лячний акомпанемент…

💛ІШЛО РІЗДВО… І людям говорило:

- Христос вже народився! Він гряде!

Впускайте Його у серця щосили,

Він вам усі тривоги відведе!

💙І українці ДУХОМ ПІДІЙМАЛИСЬ 

Й молитва їм лягала на вуста!

У радості й надії всі єднались!

І ЗУСТРІЧАЛИ З ВІРОЮ ХРИСТА!!!!!

З мережі

Дідух замість ялинки

Колись у наших хатах на Різдво стояла не ялинка з блискітками. Стояв дідух.

Сніп із колосся — не “декор”, а знак роду.

Бо ми — не народ “випадково”. Ми — з землі, з праці, з пісні, з молитви, з того зерна, яке виростили своїми руками.

Дідух вносили в дім, як вносять найдорожче: з пошаною. І разом із ним — дух дідів. Пам’ять про тих, хто тримав хату, поле, мову й честь, коли було важко. А в нас, як відомо, “важко” — це історично стабільно.

Дідух — це про те, що ми не без коріння.

Про те, що українці — не “звідкись”, а звідси.

І що в кожному з нас стоїть цілий рід — плечем до плеча.

Сьогодні нам особливо важливо згадувати, хто ми. Не тільки прапором — а й сенсами. Не тільки гаслами — а й традицією.

Бо культура — це теж зброя. Пам’ять — теж броня.

Тож якщо цього року ти ставиш дідуха — ти ставиш не солому.

Ти ставиш опору.

Ти кажеш: “Я пам’ятаю. Я продовжую. Я не зламаюсь.”

Дух дідів — у нас.

І тому ми вистоїмо. ( З мережі Інтернет)

Ніжні колоски натруджені руки сплітають,

Миру, достатку, добра всім щиро бажають.

Дідух на покуті під образом вбраний стоїть,

Колосся його, налите від свічки, так гарно блищить.

Ми — роду козацького, славний і працьовитий народ.

Дай, Боже, нам щастя і життя без негод.

Наш символ достатку, зв’язку усіх поколінь —

Дідух — це найкраще з різдвяних людьми творінь.

Нехай наша мрія здійсниться у світле Різдво

І зникне назавжди з країни все горе й зло.

***********

Стеблинку до стеблинки складаю, 

Добро у Дідуха вкладаю.

Яскраві стрічки вплітаю, 

Здоровʼя всім, миру бажаю.

Поставлю його на покутті, 

Хай будуть молитви почутті. 

Добробут панує у кожній родині, 

Щасливої долі моїй Україні.

ⓒ Тетяна Прокоф’єва

🌟🌟🌟 ЗУСТРІЧАЙМО РІЗДВО 🌟🌟🌟

Засяяла в небі Різдвяна зірниця,

Ангелик змахнув білосніжним крилом,

В стаєнці убогій Ісус народився -

Ця радісна звістка лунає кругом.

І ми вас вітаємо щиро всіх нині

Із тим народженним маленьким дитям,

Що Матінка Божа сповила в яскині

Поруч з віслятком і сірим ягням.

Вклонились Ісусу малі пастушата

І славні царі вже принесли дари,

Хай вашій родині в Різдвяні ці свята

Ісусик на сіні дарує снаги.

Хай в кожній домівці колядка лунає,

А щастя заходить до кожного з вас,

Хай зірка різдвяна вам шлях осіяє

І миром наповнює всіх повсякчас.

Здоров'я бажаєм, любові без ліку,

Затишку в домі і віри в серцях,

Нехай пролунає в усіх кінцях світу,

Що Бог воплотився у радісний час.

Радійте, всі люди! Співай, Україно!

Молися Ісусові, щиро благай.

Хай прийде надія і мир у країну,

У кожну домівку, у наш рідний край.

Вінчуєм вас, люди! Бажаєм любові!

Хай свічка різдвяна яскраво сія,

А ви поклоніться у яслах Христові

Хай Бог вам дарує благії літа!!!

Галина Пігут-Николишин

#поезія_Галина_Пігут_Николишина

Вже скоро й Різдво завітає до хати,

Вчетверте — із сумом і тихим жале́м.

Прийде із народженням Бога вітати,

Бо знає, що в нас незлічити проблем.

Присяде тихенько, подивиться в очі

І мовчки обійме наші серця.

Розкаже про диво Різдвяної ночі,

Про щиру молитву до Бога-Отця.

І витре нам сльози, яких не злічити,

На рани подує любові теплом.

І знову захочеться вірити, жити

Усім, хто живе під воєнним ярмом.

І зайде Різдво до порожньої хати,

В розтрощені села, в розбиті міста,

І буде колядка над світом лунати

Благанням про мир до Ісуса Христа.

Алла Василишин

17.12.2025

Притча про 12 страв на Різдво

Колись у маленькому селі жила родина, яка щороку готувала на Святвечір 12 пісних страв. Не тому, що так «треба», а тому, що так їх навчили серце і віра.

Найстаріший у родині казав:

— Кутя — щоб пам’ятали коріння і дякували за життя.

— Борщ — щоб у домі було тепло, як у маминих руках.

— Вареники — щоб завжди знаходилось місце для радості.

— Голубці — щоб родина трималась разом.

— Риба — щоб душа була чистою.

— Гриби — щоб уміли чекати й бути терплячими.

— Капуста — щоб не забували простоту.

— Квасоля — щоб у домі був достаток.

— Картопля — щоб земля завжди годувала.

— Пампушки — щоб солодке траплялося навіть у піст.

— Узвар — щоб пам’ятали тих, хто вже на небесах.

— Хліб — щоб ніколи не переводилась надія.

Коли на небі з’являлася перша зірка, родина сідала за стіл. І тоді ставалося диво: не страви наповнювали людей, а любов, прощення і тиша, у якій народжується світло.

Бо істина Різдва не в кількості страв,

а в тому, чи є за столом місце для Бога, миру й одне одного. 

🌟🌟🌟ЗУСТРІЧАЙМО РІЗДВО 🌟🌟🌟 

Різдвяна ніч... довкола срібна тиша,

Ледь-ледь лиш дзвоник гомонить,

Поміж хмарин зоря яскрава вийшла,

Зимовий місяць солодко ще спить.

Зійшли ангелики із неба до стаєнки,

Де народилося маленьке немовля...

Старенький Йосип гріє там пеленки,

Щоб загорнути в них Святе дитя.

Зоря у небі вісточку розносить,

Царям зі Сходу, вказує на путь,

Ангелик Божий радісно голосить:

Родився Бог - дари Йому несуть!

І ви також вклоніться нині, люди,

Зійшов з небес до нас Господній син,

Нехай лунає радість ця повсюди,

Нехай торкнеться всіх вона родин!

Нехай Ісусик, роджений в стаєнці,

Благословить, ввійде у кожен дім,

Стрічайте Бога, любі українці -

Хай Божий мир дарує нам усім!

Галина Пігут-Николишин

#поезія_Галина_Пігут_Николишин

Українське Різдво — це не “свято за календарем”. Це ритуал пам’яті, любові й тиші, який пережив століття, заборони і війни — і досі тримає нас купи.

🌟 Традиції Святвечора (24 грудня/6 січня)

✨ Очікування першої зірки

До появи першої зірки не вечеряють.

Зірка — знак народження Христа і надії.

Поки її нема — чекають. А чекати вміли завжди.

🍽️ 12 пісних страв

Символ:

12 апостолів

12 місяців року

повноти життя

Головні — кутя й узвар. Усе інше — варіації, а не екзамен.

🌾 Дідух

Сніп із колосся ставлять у хаті як:

символ предків

памʼять роду

подяку землі

Це “дід” у домі. Невидимий, але присутній.

🕯️ Запалена свічка

Світло для:

живих

померлих

тих, кого чекають

У багатьох родинах — ще й порожнє місце за столом.

Бо ми пам’ятаємо.

🙏 Молитва і тиша

Перед вечерею — молитва.

Після — спокій.

Це вечір без галасу. Святий — значить тихий.

12 страв. Один стіл. Одна ніч, коли дім стає цілим світом.

На Святвечір ми їмо не просто пісні страви.

Ми їмо памʼять, надію і тишу, яку не знайдеш у жоден інший день року.

Ось що насправді означають 12 страв Святвечора 👇

Кутя — серце столу.

Про життя, яке триває.

Зерно — щоб жити. Мед — щоб було солодко. Мак — щоб памʼятати своїх.

Без куті — не Святвечір. Як Різдво без зірки.

Узвар — про довгі роки.

Сонце й літо, заховані в сушених плодах.

П’ємо — щоб мати сили, здоров’я і менше нарікати.

Пісний борщ — про родину.

Кожен інгредієнт простий.

Разом — характер.

Як ми: різні, але в одному домі.

Капуста або капусняк — про витривалість.

Просто, скромно, але надійно.

Щоб у хаті був лад, а в серці — спокій.

Вареники — про достаток.

Бо є що загорнути всередину.

Порожні — не варіант. І в тарілці, і в житті.

Голубці — про мир.

Зерно, загорнуте з турботою.

Так виглядає родинна єдність.

Риба — про віру.

Тиху, без показу.

Старий символ Христа — без гучних слів.

Квасоля або горох — про силу.

Малі, але разом ситні.

Натяк зрозумілий.

Гриби — про таємницю.

Ростуть ніби з нічого.

Про звʼязок між землею і небом.

Пампушки чи пиріжки — про радість.

Бо навіть у піст можна святкувати.

І не ходити з кислим обличчям.

Оселедець, солоне — про випробування.

Не все солодке.

Але без солі життя — прісне.

Каша — про щедрість землі.

Щоб було що варити і завтра, і після свят.

Святвечір — це не про їжу.

Це про памʼять, тишу і людей поруч.

Якщо відчуваєш так само — залиш ❤️

Якщо памʼятаєш цей стіл з дитинства — напиши слово “кутя” в коментарях.

Нехай буде світло ✨