З Різдвом Христовим!

Благодаті в цей чарівний день, спокою в серці і миру в домі. Хай прийдуть в душу Віра, Надія і Любов. Нехай в світле свято кожен знайде на небі свою Різдвяну Зірку і життя його буде дивовижним.

Це величне свято – символ злагоди та любові до ближнього. Воно спонукає до взаєморозуміння та єдності.

Крізь тисячоліття й покоління Світло Різдва зігріває серця людей і вказує шлях любові, довіри, взаємоповаги і правди. Його промені несуть щастя у кожну сім’ю, у кожну домівку, у кожний куточок нашої землі.

Тож нехай Різдво буде радісним. Нехай кожна родина збереться разом. А Різдвяна Зірка принесе кожному з вас достаток, мир і тепло.

Нехай чарівність різдвяної ночі дарує вам життєву силу і натхнення на добрі справи, здійснення усіх задумів та сподівань, нових досягнень та творчих здобутків.

З Різдвом Христовим!

Легенда про кутю

На початку світу, коли Адам і Єва з'їли зрадливий фрукт, вони відчули в своїй душі великий неспокій. Кинулись до ніг Господа та вперше в житті гірко заплакали. А Господь Бог промовив до них : "Встаньте, запізніле ваше каяття! За те, що ви вчинили, тепер мусите покутувати й очиститися від зла, яке вам учинив сатана. Тоді ви ввійдете до раю й будете зі мною. Це я вам обіцяю, а тому, що ви є слабі створіння, то жде вас дуже важке життя, але я ваш Отець і хочу вам допомогти в цій трудній мандрівці.
Оце я вам даю три мішечки, в яких є пожива для душі і тіла. У першому є віра, у другому - надія, а в третьому - любов. Два перші будеш нести ти, Адаме, а третій візьме Єва".
У першому були зеренця пшениці. І Господь каже: "Цю пшеницю ти посій і вона буде поживою твоєю і твого насліддя. Вона скріплюватиме тебе вірою, щоб я вас не залишив".
У другому мішечку був мак: "Цей мак, - продовжував Господь, - служитиме мастю для твого хліба та збуджуватиме в вас надію, що моєму милосерд. немає кінця. Це так, як з гарним і ніжним квітом маку. Коли він не знидіє передчасно, то видасть зерно. Так і є й з надією".
Тоді розв'язала третій мішечок Єва, а там був мед. "Цей мед, - говорив Творець, - збирає бджілка, моя невсипуща робітниця. Вона буде осолоджувати хліб, який доведеться вам з трудом добувати. Цей мед пригадуватиме вам любов, яка ущасливлює душу й поведе вас до мене.
Я пошлю вам Спасителя, щоб це вам пригадав і поміг знайти шлях, що веде до мене. Тоді в день його уродин сягнете по ці мішечки, щоб приготувати страву, яка пригадає ваммої сьогоднішні слова".
Тисячі, тисячі років проминуло з того часу. Дари, що їх отримала людина від свого Господа Бога, вона зужила для користі свого тіла, а дари, що поклав Бог у серце людині, - віру, надію й любов - загубились. Про це подбав сатана, і люди почали сходити на манівці. Це бачив Господь і послав їм Спасителя. У вбогій стаєнці Віфлеєму народилося дитятко, яке мало пригадати людям, де і як шукати скарби душі.

Щороку з тих трьох дарів український народ готує готує страву, котру звуть кутею. Навіть у найбіднішій українській родині на Святвечір перед Різдвом , і перед Водохрещем не обходиться без куті, бо ж вона є учасницею цього великого свята. Після Святвечора кутю, ще залишають на ніч на столі до наступного дня для душ покійників роду цього. А ще кутю підкидали ложкою до стелі, щоб в цій родині і добро родилось, і щасливо жилось, і гарно веселилось.