Поетична сторінка

УКРАЇНЦІ

Це лише здається, що ми тихі й сірі

І зігнуть нас можна, як кому збагне.

Ще ніхто не знає нас у повній мірі

Й думає, що щастя на біді сягне.

Ми – народ великий і терплячий в праці.

Древнії святині бережем в серцях.

І свою свободу піднести на таці

Нас не спонукають навіть і в мерцях.

До ярма ми звикли та носить кайдани,

Тільки душі наші все ж не закувать.

Візьмемось за руки, вийдем на майдани –

Не дозволим рід наш й правду зацькувать.

Ні мужі державні, ні заморські гості

Голос не зуміють відібрати в нас.

Вбитий, він воскресне навіть на погості,

В величі та славі зійде на Парнас,

Бо живуть у ньому і Тарас Шевченко,

Й Лесі Українки запальні слова,

І багато інших – Воронько, Костенко…

Тож народний голос – не сліпа сова.

Може, і здається, що ми тихі й сірі

І зігнуть нас можна, як кому збагне,

Бо ніхто не знає нас у повній мірі

Й думає, що щастя на біді сягне.

Ми – народ великий і терплячий в праці.

Древнії святині бережем в серцях.

І свою свободу піднести на таці

Нас не спонукають навіть і в мерцях!

                                    Валентина Сень

Лист матері до сина 💙💛😔

Сину мій,солдате мій, сокіл синьоокий,

Як поїхав ти із дому- втратила я спокій!

Я не хочу навіть їсти, вночі важко спати,

Бо не для війни синочка народила мати!

Стільки я с тобою,рідний, ночей не доспала,

Тихо в ліжечку малому тебе колисала. 

Я ж тебе, синочку милий, під серцем носила,

Від біди й лихої долі пильно боронила,

Виріс швидко ,мій голубе,став уже солдатом,

І пішов свої країну рідну захищати.

Ми живемо, все спокійно. Сидим в теплій хаті.

А чи ти там бачиш сон? Де лягаєш спати??

У холоднім, сирім полі? У мерзлих окопах?

Вже від грубих берців певно мозолі на стопах.

Що їси там, що там п'єш? Чи ти не голодний?

Захищать свою країну- вчинок благородний...

Я за тебе тут,мій рідний, кожну ніч молюся,

Твої фото у альбомі часто я дивлюся...

Знов сьогодні не спокійно. Чула у новинах,

Що снайперська вража куля солдата убила ...

Як же довго я чекаю вісточку від тебе,

Лиш живим ти повернися- більш мені не треба!

Ти писав, що ще одного вбили побратима,

Що лишилась у нього вдома маленька дитина...

А пани наші жирують, по курортах скачуть!

Доки матері й батьки тут за синами плачуть.

Немає взагалі їм діла до нашої долі,

Їм потрібна лише слава, плювати на волю....

Своїх же дітей чинуші везуть за кордони,

Не існує для них честі і нема закону....

В телевізорі концерти, наче все чудово,

Їм не знати,скільки сліз виплакали вдови...

Знаю,ти просив, синочку,щоб я не журилась,

Щоби я не нервувалась і за вас молилась,

" Мам, ще би день прожити і ніч протриматись,

Не пустити вражу силу далі пробиратись"

А у нас тут все як завжди. Треба йти по дрОва...

Хату треба" протопити", видоїть корову...

Тато передав привіт . І сестричка Люся,

Все,кінчаю я листа. За нас не хвилюйся ...

Задзвеніла в хаті тиша. Заплакала мати

Скільки буде ще війна клята ця тривати?

Боже ,бережи країну від тої вражини,

Щоб солдатів дочекались мами і дружини...

Автор вірша-Аліна Шкрьоба-Грищенко

 Я ВИШИЮ ЩАСЛИВУ УКРАЇНУ

Яскраве сонце заглядає у вікно

У голці нитка  у канву   пірнає

Молитва з думкою лягли на полотно

Душа в тривозі плаче і страждає

Я вишию добро, любов і мир

Пшеничне поле, у гаю калину

Читаю, перечитую псалтир 

Я хочу бачити   щасливу Україн

Я вишию…-А поки що молюсь

Бо не береться  голка в мої руки

За неньку Україну я боюс

Над нею зграями літають чорні круки

Я вишию усмішку на вустах

І кетяги червоні калинові

Я нажену свої тривоги й страх

Й розвію  з вітром думи полинові

Я небо світле вишию добром

Щоб ні хмаринки…- Чисте і ласкаве

І ясне сонечко над  Тірасом – Дністром

Я вишиватиму…- Усі залишу справ

Дивитимусь  через  велике скло

Бо вже від сліз погано бачать очі

Не підпускаю в серце  й душу зло

Але грішу…-І молюся щоночі

Двох голубів я вишити візьмусь

Я їм вклонюся…- Стану на колін

Про МИР благатиму…- Іконам приклонюсь

Я вишию щасливу УКРАЇНУ.

********

- Скажи ,що це не ти!!!

Вона кричала...!!!

І била домовину беззупинно.

А потім дико, дико цілувала,

І пригортала рідную дитинку..

Втрачала розум..піднімала сина.

Волосся рвала..і кричала в небо..

- Не зааабирай..!!Залиш мою дитину!

Іде Великдень,забирать не треба..

Твій Син воскресне,Господи, Воскресне!

Прости за богохульство..не хотіла..

А мій маленький..у землі замерзне!

Лиш свічечка зігріє його тіло..

І так ридала,що дощем полило..

То Господь Бог ридав у небі, тоже.

- Пробач, матусю, Ангели не встигли,

Ми тут синочку, у раю поможем.

Війна проклята!Що ж ти наробила?!

В країні вже Великдень на порозі.

А мати плаче ,на могилі сина,

І помогти їй, вже ніхто не в змозі..

Світлана Дубницька

ДЯКУЮ ТОБІ, МІЙ ЗАХИСНИКУ! ❤

Слова пронизують папір, 

Недосконало та, як вмію. 

Для тебе знову новий твір -

Солдате наш! Наша надія! 

Слова підтримки - всі тобі! 

Слова поваги і пошани. 

Ти в свої роки молоді, 

За нас болючі маєш рани. 

За нас. За наш спокійний сон, 

За те, щоб діти йшли до школи. 

За Україну. За її кордон, 

Який ти не здаси ніколи. 

Я хочу, щоб солдате знав, 

Що в тебе вірять і чекають. 

Для кожного ти братом став, 

За тебе кулаки тримають. 

Не автомат в руках тримаєш, 

В руках у тебе - наше небо. 

Надіюся, ти пам'ятаєш -

Країна молиться за тебе. 

Ти - міст поміж добром і злом, 

Ти - щит, що від біди ховає. 

Допоки карлик із чортом, 

На Україну зазіхає. 

Ми на своїй, святій землі!

За нас поля і полонини. 

Нехай почують у Кремлі -

Не станемо ми на коліна! 

За нас Шевченко і Сірко! 

За нас Богун, за нас Хмельницький! 

За нас Сосюра і Франко! 

За нас Патон, за нас Шептицький! 

І головне - за нас сам Бог! 

Бо наша справа - вона права! 

Ми - на порозі перемог! 

Ми - вільна, молода держава! 

А ти - нащадку Сатани, 

Із пекла в пекло й повернешся. 

Тебе клянуть твої ж сини, 

Останні дні свої смієшся. 

Не вічний бал! Програєш ти! 

Бажаю я, щоб в снах ти бачив, 

Лише хрести, хрести, хрести! 

І тих, хто через тебе плаче. 

Щоб ти пізнав увесь той біль, 

Що через тебе люд отримав. 

Щоб в саму люту заметіль, 

Цей світ ти назавжди покинув. 

Щоб і земля не прийняла, 

Твої мерзенні кості й тіло. 

Щоб в казані де лиш зола, 

Твоя душа вічно горіла. 

Щоб перервався весь твій рід, 

Щоб у століттях ти згубився.

Провіснику кривавих бід,

Без тебе б світ перехрестився.

Солдате наш! Наш оберіг! 

Ти знай, що ми завжди з тобою! 

Вернись, прошу, на свій поріг , 

Коли покінчимо з війною. 

Благаю, встояти зумій!

І втримай наше, синє небо. 

Солдате наш! Солдате мій! 

Ми молимося тут, за тебе! 🙏🙏🙏

Автор: Віолетта Кравченко

Благослови, Боже, рідну Україну,

Всіх її героїв у віках прослав,

Щоб діждались сім’ї батька, доню, сина

Війн і лихоліття, Господи, позбав.

Відведи від краю орди чужоземні,

Хмари лиховісні, Боже, розжени,

Щоб сіяло сонце у ясному небі,

Мрії всі на краще, Господи, здійсни.

У скрутну годину будь із нами поряд,

На достойні справи, Боже, наставляй,

Утамуй печалі, вбережи від горя,

Віру і надію у серця вселяй.

Благослови, Боже, всю мою родину,

Від лихого й злого спаси й сохрани,

Подаруй нам долю світлу, незрадливу,

Пошесті, хвороби й біди відверни.

Укріпи нам сили і зміцни здоров’я,

За гріховні вчинки і слова прости.

Господи, благаю, з Божою любов’ю,

У щасливе й мирне завтрашнє веди.

Боже милосердний, праведні дороги

Укажи в майбутнє, на усі часи,

Щоб не знати болю, воєн і тривоги

Всі шляхи в прийдешнє нам благослови.

Анатолій Лазаренко