29 січня 1918
КРУТИ... А соколи юні тихо у вічність ішли...
Земля сивіла в пасмах ковили,
Ревів вітрисько в зареві туману,
А молоді, безвусі юнкери
Лиш мали Душу в тілі полум'яну.
Із Півночі хурделиця мела,
В безвладді стугоніла Україна,
Ще тільки народилась - не жила,
Та вила неустанно хуртовина.
Ніч свої ризи кинула на край,
І надщербились долі на світанні,
Просочився бідою небокрай,
Цей перший бій буде для них останній.
Нестримний вітер бив у їх серця,
Хурделя колисала колискову,
Надія лиш на себе і Творця
У стужу ненависну цю зимову.
Виднівся, в сяйві ранку, хресний шлях,
Що юнаків провадив на Голгофу,
І непосильний хрест лиш на плечах
Їх до землі прихилював потроху.
Кругом зрадливе линуло:"Розпни".
Їх тільки триста! Боже, ти мій правий!
Навколо них вогонь в снігу, дими,
А за плечима - доля їх держави.
Предчасна тризна тугою лягла,
Коли гармати розривали груди,
Та падала й скажена тут орда,
У завиванні чулось тільки:"Крути!"
Струміла кров на зранені сніги,
Тіла поклавши в материнськім лоні,
І хоч розбити хугу не змогли,
Та лицарями стали Неба й Волі.
Вогнем завзяття світять небеса
І славою віків гримлять простори,
В майбутнє проросли їхні життя,
Небесних Сотень сплочені опори!
Olena Kindratyszyn
Хоч виє знов зима поривом лютим,
Та ми дорогу знаєм до мети.
Героїв Крут!... О, нам їх не забути,
Дзвенить їх клич – невтомно далі йти!
29 січня - День пам’яті героїв Крут. Молоді захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху. Поблизу залізничної станції Крути, що розташована за 130 кілометрів на північний-схід від Києва, 300 курсантів військової школи, студентів і гімназистів прийняли на полі нерівний бій із майже 5-тисячною більшовицькою армією, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі.
Вічна їм пам’ять!
Героям Слава!
Розкинулось снігами біле поле,
А холод пробирає до кісток,
Красиві, й юні кинулись до бою,
Без жалю, ворог тисне на курок!
Сини, студенти України- неньки
До подиху останнього клялись,
Любити край, як сильні козаченьки
І мужньо бились, мужньо не здались!
Під Крутами в канві густих туманів
Витає дух братерства та журби.
Герої Крут, ми віримо ви з нами
Ваш подвиг, буде в пам’яті завжди.
Леся Кесарчук
І поховали на Аскольдовій могилі
твій нерозквітлий,Україно, цвіт.
Спинити ворога були не в силі.
Їм і до нині вісімнадцять літ.
Під Крутами лишились вічно юні.
Червона кров скропила білий сніг
і тільки смерть зізналась їм в коханні,
бо більш ніхто зізнатися не встиг.
Осколки шматували юне тіло.
Пліч о пліч, без вагання, як один,
давали відсіч. Кат осатаніло
йшов в наступ. Бій тривав кілька годин.
Без досвіду, не рівні були сили.
В пориві вітер прапор теребив.
Позаду Київ… Ні на крок не відступили.
І жоден свої честі не згубив.
Їх, після бою, ранених зігнали.
Хурделить снігом. Вітер завива
до неба:- Слава Україні! - пролунало.
Убили тіло та душа жива…
Аскольдова могила…На світанні
їх поховали. Падав тихо сніг.
І тільки смерть зізналась їм в коханні,
бо більш ніхто зізнатися не встиг…
28.01.2022р Галина Кухаришин
Немає коментарів:
Дописати коментар