«Хто вмирає в боротьбі – в серцях живе навіки»
Хто вам сказав – герої не вмирають?
Спитайте в посивілих матерів,
Котрі щоночі і щодня чекають
Додому неповернених синів.
Їх душі в шибку стукають неначе –
Надія стрепене примарним сном.
А замість колискових – "плине качу",
Цимбалить дощ у ринви за вікном.
Спитайте у вдови – чи не вмирають
Герої, на "Майданах", чи війні?
Дітей спитайте, що батьків чекають,
Як спрагле сім’я сонця навесні.
Гукніть до неба, у лелек спитайте
Про тих, що не родились, не зросли…
Котрі б жили, та влучно стрелив снайпер
І їх, лелеки в дім не донесли.
Спитайте наречену, що чекала, –
Чом в чорний вельон вкрита голова?
На хрест рушник весільний пов’язала.
Ще незаміжня, а уже вдова.
Це їм до болю "кача" серце крає –
Із двору в двір сумний лунає спів.
Хто вам сказав – герої не вмирають?
Спитайте посивілих матерів.
Старець Коснятин
Немає коментарів:
Дописати коментар