Подорожуємо Україною: Кам'янець - Подільський.

 Музей мініатюр "Замки України"

( фото з мережі Інтернет)

Кольори літа

Огляд художньої самодіяльності

 

Фотофлешмоб "День родини у вишиванках"

У культурі кожного народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В українців це вишиванка － символ єдності, наш генетичний код.

Цього року День вишиванки в Україні відзначають 15 травня. Приєднатись до святкування дуже просто: достатньо одягнути в цей день традиційну вишиту сорочку або одяг із елементами вишивки.

💙💛Одягай вишиванку－єднай Україну!

🧶Як бабуся вишивала вишиванку…

Кожен стібок — мов молитва. Тихо, при світлі лампи, вона схилялася над полотном, тримаючи в руках голку з ниткою, мов пензель художника. Вишивала не просто візерунок — вишивала долю.

Кожна квітка — на щастя. Кожен ромб — на здоров’я. Червоне — то любов, чорне — пам’ять, зелень — надія. Бабуся знала: не можна сідати до вишивання з поганими думками, бо все перейде в сорочку. Тому вишивала з добром у серці.

Вишиванка ставала оберегом. Її не купували — її берегли. Вона пахла полем, дитинством і бабусиним теплом. І коли одягаєш її — ніби знову вдома, де тебе люблять і чекають.

Вишиванку можна вишити красою,

Вишивати щиро — думати про долю.

Думати про долю — Неньки України,

Як мир повернути й щастя знов зустріти.

Вишиває дівчина свою вишиванку,

Думає про парубка, з вечора до ранку.

Нитками червоними — узори поклала,

Зеленими нитками, про себе сказала.

Синій колір ниточки, нас всіх захищає,

Як клала узори ті, в небо поглядала —

Змилуйся Всевишній, змилуйся над нами,

Будь нам оберегом перед ворогами.

Свято вишиванки, нас усіх гуртує,

Ми за мир у світі — нас краса чарує.

Вишивала мати — сину вишиванку,

Хрестиком узори, клала на світанку.

Захисти їх Боже, збережи й помилуй,

Вони там за волю й за майбутнє гинуть.

Чорну нитку в руки, матінка не брала,

Жовту і небесну між червону клала!

                           Микола Бурзак

Всесвітній день кульбаби

 Є легенда про Богиню квітів, яка прийшла на землю, щоб обрати собі найкращу квітку. Проте більшість з них були надто примхливими і лише скромна кульбаба відповіла: «Я не вибаглива квітка, росту там, де бігають діти. А моя мета – дарувати щастя та радість кожній людині». Через таку скромність квітка стала улюбленою для Богині. А кульбаба отримала офіційний дозвіл рости там, де їй заманеться та цвісти з квітня до жовтня.