Коляда - давній код єдності...

Коляда — це не просто різдвяна пісня “для настрою”. Це наш давній код єдності: коли темно й холодно, українці збираються разом і голосом нагадують собі найголовніше — світло повертається, добро перемагає, а дім стоїть.

Її сила — в спільному звучанні. Коли колядують, оживає пам’ять роду, міцніє громада, і навіть найвтомленіше серце випрямляється. Бо Коляда вчить: ми не поодинці. Ми — народ, який тримається за традицію так само міцно, як за свободу.

Для українців Коляда — це благословення на рік і маленька, але вперта перемога над страхом. Поки лунає коляда — жива мова, жива культура і жива Україна.

Символ Різдва — Різдвяна зірка. Її значення для українців

Різдвяна зірка для українців — це не “декор для фото”. Це знак, який має голос, пам’ять і характер.

⭐ Передусім — це Вифлеємська зірка.

Та сама, що сповістила світові про народження Христа. Світло, яке з’являється в найтемніший час і показує шлях. Без крику, без зайвого пафосу — просто світить. Дуже по-українськи, якщо чесно.

🎶 У нашій традиції зірка — жива.

Її носять колядники, вона крутиться, дзвенить, сяє. Вона йде попереду — як знак: у дім заходить не просто пісня, а добра новина і благословення. Зірка першою переступає поріг — бо світло завжди має бути першим.

🌾 Для українців зірка — це ще й про дім.

Про зібрану родину, спільну вечерю, тишу після важкого року. Часто вона восьмипроменева — символ повноти й оновлення. Бо Різдво не про ідеальність, а про новий початок.

🇺🇦 Сьогодні цей символ відчувається особливо гостро.

Ми знаємо, що таке темрява. І саме тому так добре розуміємо ціну світла. Різдвяна зірка для нас — це віра, що шлях є. Навіть якщо він складний. Навіть якщо йдеш повільно.

Різдвяна зірка — це про надію, яку несуть у руках.

І про світло, яке ніхто не може погасити.

ДІДУХ (Дід-Дух, Дух Дідів)

Правила Дідуха:

1. Дідух – сніп з одного виду збіжжя. Найчастіше бралась пшениця, або жито, або ячмінь, або овес. Те, що вирощувалось саме в цьому регіоні. 

2. Дідух робиться виключно чоловічими руками - ґазди чи, коли тато на війні, старшого сина (як нема господаря в хаті вдови чи сироти, то дідуха несуть родичі – брат, кум, стрийко чи вуйко). В цьому кардинальна відмінність від «жіночих оберегів» - писанок, вишиванок, мотанок, хлібів. 

3. Дідух – атрибут віри українців, він не буває християнським, бо старший на кілька тисяч років від виникнення християнства. Ним спускаються Боги-предки до живих. 

4. Дідух не декорується християнськими символами. 

5. Дідух може прикрашатись, але декор має бути таким, щоб не заважати потім обмолочуванню. Це можуть бути плетені коси для зв’язування дідуха, восьмипроменеві Зірки, солом'яні прикраси, банти, дзвіночки. Також, за дуже давньою традицією, Дідух прикрашали різдвяними писанками з зіркою.

6. Дідух не фарбується. Навіть в жовто-синє.

7. Дідух не декорується букетиками «для краси». Бо насіння квітів потім опиниться в посівному збіжжі і заполонить ниву. 

8. Дідух не може зберігатись кілька років, це однорічний оберіг.

9. Дідух може бути просто акуратно підрізаним снопом колосся однієї довжини, може стояти на трьох «ногах» чи на сімох, може мати 3 яруси і маківку. Жоден з варіантів не завадить дідуху збирати Божі благословення. 

10. Дідух стоїть від сонцестояння до рівнодення (частіше прибирається на стрих після Щедрого вечора в ніч на 1 січня). Це короткожиттєвий оберіг. Він збирає благословення Божі від Святвечора і до Великодня, від зимового сонцестояння до весняного рівнодення. Зерно домішується до посівного збіжжя.

11. Для міських умов зерно з дідуха можна висипати під вікна – може, щось зійде. І згодувати птахам. Можна домішати трошки до каші для улюбленого собаки. Солому або спалити, або за відсутності можливості подрібнити і закопати неглибоко під квіти чи кущі на клумбі як добриво.

12. Самого Дідуха не палять! Тільки голу солому з нього без жодної зернини. 

13. Дідух не заперечує ялинки. Традиційно хвойний дух в домівці був від ялицевого Колеса року зі свічечками на сволоку над святковим столом. 

Але і прикрашена ялинка ніяк не конфліктує з дідухом і традиційними святами українців. Хоча, звісно, віддавна ялицю прикрашали живу і надворі, частіше одну на село: обвішували випічкою, насінням, горішками, сушениною, пасмами прядива й забавками з сіна - всім, що можуть з'їсти або забрати до гніздечка чи нірки Створіння Божі, котрі також святкують Святвечір.

На основі допису Tetiana Siwak і 

Олени Фалькон

ІШЛО РІЗДВО...

 

💛ІШЛО РІЗДВО… В стражденну Україну,

У темні села, стомлені міста…

Ішло через воронки і руїни,

Несло їй силу вічного Христа!

💙ІШЛО РІЗДВО… до діточок маленьких,

Щоби забрати відчай в них і страх…

До юних… і дорослих…і стареньких,

Несло їм віру на своїх плечах…

💛ІШЛО РІЗДВО… у бліндажі й окопи,

Окутувало воїнів теплом…

Ішло між градами, налякане… в ознобі…

Щоб стати від загибелі щитом!

💙ІШЛО РІЗДВО… До кожного порогу...

Не знало, чи відчинять там Йому…

Щоби навчити довірятись Богу,

Щоб вивести до Світла крізь пітьму…

💛ІШЛО РІЗДВО… Із вдовами стогнало,

На руки брало сиріт у сльозах…

І шепотіло, й сльози утирало: 

«Татусь живий… Він там, на Небесах…»

💙ІШЛО РІЗДВО… Крізь снігові замети…,

У бомбосховища, в оселі, що ущент…

Під рев шахідів, обстріли ракети,

Й сирени лячний акомпанемент…

💛ІШЛО РІЗДВО… І людям говорило:

- Христос вже народився! Він гряде!

Впускайте Його у серця щосили,

Він вам усі тривоги відведе!

💙І українці ДУХОМ ПІДІЙМАЛИСЬ 

Й молитва їм лягала на вуста!

У радості й надії всі єднались!

І ЗУСТРІЧАЛИ З ВІРОЮ ХРИСТА!!!!!

З мережі

Дідух замість ялинки

Колись у наших хатах на Різдво стояла не ялинка з блискітками. Стояв дідух.

Сніп із колосся — не “декор”, а знак роду.

Бо ми — не народ “випадково”. Ми — з землі, з праці, з пісні, з молитви, з того зерна, яке виростили своїми руками.

Дідух вносили в дім, як вносять найдорожче: з пошаною. І разом із ним — дух дідів. Пам’ять про тих, хто тримав хату, поле, мову й честь, коли було важко. А в нас, як відомо, “важко” — це історично стабільно.

Дідух — це про те, що ми не без коріння.

Про те, що українці — не “звідкись”, а звідси.

І що в кожному з нас стоїть цілий рід — плечем до плеча.

Сьогодні нам особливо важливо згадувати, хто ми. Не тільки прапором — а й сенсами. Не тільки гаслами — а й традицією.

Бо культура — це теж зброя. Пам’ять — теж броня.

Тож якщо цього року ти ставиш дідуха — ти ставиш не солому.

Ти ставиш опору.

Ти кажеш: “Я пам’ятаю. Я продовжую. Я не зламаюсь.”

Дух дідів — у нас.

І тому ми вистоїмо. ( З мережі Інтернет)

Ніжні колоски натруджені руки сплітають,

Миру, достатку, добра всім щиро бажають.

Дідух на покуті під образом вбраний стоїть,

Колосся його, налите від свічки, так гарно блищить.

Ми — роду козацького, славний і працьовитий народ.

Дай, Боже, нам щастя і життя без негод.

Наш символ достатку, зв’язку усіх поколінь —

Дідух — це найкраще з різдвяних людьми творінь.

Нехай наша мрія здійсниться у світле Різдво

І зникне назавжди з країни все горе й зло.

***********

Стеблинку до стеблинки складаю, 

Добро у Дідуха вкладаю.

Яскраві стрічки вплітаю, 

Здоровʼя всім, миру бажаю.

Поставлю його на покутті, 

Хай будуть молитви почутті. 

Добробут панує у кожній родині, 

Щасливої долі моїй Україні.

ⓒ Тетяна Прокоф’єва

🌟🌟🌟 ЗУСТРІЧАЙМО РІЗДВО 🌟🌟🌟

Засяяла в небі Різдвяна зірниця,

Ангелик змахнув білосніжним крилом,

В стаєнці убогій Ісус народився -

Ця радісна звістка лунає кругом.

І ми вас вітаємо щиро всіх нині

Із тим народженним маленьким дитям,

Що Матінка Божа сповила в яскині

Поруч з віслятком і сірим ягням.

Вклонились Ісусу малі пастушата

І славні царі вже принесли дари,

Хай вашій родині в Різдвяні ці свята

Ісусик на сіні дарує снаги.

Хай в кожній домівці колядка лунає,

А щастя заходить до кожного з вас,

Хай зірка різдвяна вам шлях осіяє

І миром наповнює всіх повсякчас.

Здоров'я бажаєм, любові без ліку,

Затишку в домі і віри в серцях,

Нехай пролунає в усіх кінцях світу,

Що Бог воплотився у радісний час.

Радійте, всі люди! Співай, Україно!

Молися Ісусові, щиро благай.

Хай прийде надія і мир у країну,

У кожну домівку, у наш рідний край.

Вінчуєм вас, люди! Бажаєм любові!

Хай свічка різдвяна яскраво сія,

А ви поклоніться у яслах Христові

Хай Бог вам дарує благії літа!!!

Галина Пігут-Николишин

#поезія_Галина_Пігут_Николишина

Вже скоро й Різдво завітає до хати,

Вчетверте — із сумом і тихим жале́м.

Прийде із народженням Бога вітати,

Бо знає, що в нас незлічити проблем.

Присяде тихенько, подивиться в очі

І мовчки обійме наші серця.

Розкаже про диво Різдвяної ночі,

Про щиру молитву до Бога-Отця.

І витре нам сльози, яких не злічити,

На рани подує любові теплом.

І знову захочеться вірити, жити

Усім, хто живе під воєнним ярмом.

І зайде Різдво до порожньої хати,

В розтрощені села, в розбиті міста,

І буде колядка над світом лунати

Благанням про мир до Ісуса Христа.

Алла Василишин

17.12.2025

Притча про 12 страв на Різдво

Колись у маленькому селі жила родина, яка щороку готувала на Святвечір 12 пісних страв. Не тому, що так «треба», а тому, що так їх навчили серце і віра.

Найстаріший у родині казав:

— Кутя — щоб пам’ятали коріння і дякували за життя.

— Борщ — щоб у домі було тепло, як у маминих руках.

— Вареники — щоб завжди знаходилось місце для радості.

— Голубці — щоб родина трималась разом.

— Риба — щоб душа була чистою.

— Гриби — щоб уміли чекати й бути терплячими.

— Капуста — щоб не забували простоту.

— Квасоля — щоб у домі був достаток.

— Картопля — щоб земля завжди годувала.

— Пампушки — щоб солодке траплялося навіть у піст.

— Узвар — щоб пам’ятали тих, хто вже на небесах.

— Хліб — щоб ніколи не переводилась надія.

Коли на небі з’являлася перша зірка, родина сідала за стіл. І тоді ставалося диво: не страви наповнювали людей, а любов, прощення і тиша, у якій народжується світло.

Бо істина Різдва не в кількості страв,

а в тому, чи є за столом місце для Бога, миру й одне одного. 

🌟🌟🌟ЗУСТРІЧАЙМО РІЗДВО 🌟🌟🌟 

Різдвяна ніч... довкола срібна тиша,

Ледь-ледь лиш дзвоник гомонить,

Поміж хмарин зоря яскрава вийшла,

Зимовий місяць солодко ще спить.

Зійшли ангелики із неба до стаєнки,

Де народилося маленьке немовля...

Старенький Йосип гріє там пеленки,

Щоб загорнути в них Святе дитя.

Зоря у небі вісточку розносить,

Царям зі Сходу, вказує на путь,

Ангелик Божий радісно голосить:

Родився Бог - дари Йому несуть!

І ви також вклоніться нині, люди,

Зійшов з небес до нас Господній син,

Нехай лунає радість ця повсюди,

Нехай торкнеться всіх вона родин!

Нехай Ісусик, роджений в стаєнці,

Благословить, ввійде у кожен дім,

Стрічайте Бога, любі українці -

Хай Божий мир дарує нам усім!

Галина Пігут-Николишин

#поезія_Галина_Пігут_Николишин

Українське Різдво — це не “свято за календарем”. Це ритуал пам’яті, любові й тиші, який пережив століття, заборони і війни — і досі тримає нас купи.

🌟 Традиції Святвечора (24 грудня/6 січня)

✨ Очікування першої зірки

До появи першої зірки не вечеряють.

Зірка — знак народження Христа і надії.

Поки її нема — чекають. А чекати вміли завжди.

🍽️ 12 пісних страв

Символ:

12 апостолів

12 місяців року

повноти життя

Головні — кутя й узвар. Усе інше — варіації, а не екзамен.

🌾 Дідух

Сніп із колосся ставлять у хаті як:

символ предків

памʼять роду

подяку землі

Це “дід” у домі. Невидимий, але присутній.

🕯️ Запалена свічка

Світло для:

живих

померлих

тих, кого чекають

У багатьох родинах — ще й порожнє місце за столом.

Бо ми пам’ятаємо.

🙏 Молитва і тиша

Перед вечерею — молитва.

Після — спокій.

Це вечір без галасу. Святий — значить тихий.

12 страв. Один стіл. Одна ніч, коли дім стає цілим світом.

На Святвечір ми їмо не просто пісні страви.

Ми їмо памʼять, надію і тишу, яку не знайдеш у жоден інший день року.

Ось що насправді означають 12 страв Святвечора 👇

Кутя — серце столу.

Про життя, яке триває.

Зерно — щоб жити. Мед — щоб було солодко. Мак — щоб памʼятати своїх.

Без куті — не Святвечір. Як Різдво без зірки.

Узвар — про довгі роки.

Сонце й літо, заховані в сушених плодах.

П’ємо — щоб мати сили, здоров’я і менше нарікати.

Пісний борщ — про родину.

Кожен інгредієнт простий.

Разом — характер.

Як ми: різні, але в одному домі.

Капуста або капусняк — про витривалість.

Просто, скромно, але надійно.

Щоб у хаті був лад, а в серці — спокій.

Вареники — про достаток.

Бо є що загорнути всередину.

Порожні — не варіант. І в тарілці, і в житті.

Голубці — про мир.

Зерно, загорнуте з турботою.

Так виглядає родинна єдність.

Риба — про віру.

Тиху, без показу.

Старий символ Христа — без гучних слів.

Квасоля або горох — про силу.

Малі, але разом ситні.

Натяк зрозумілий.

Гриби — про таємницю.

Ростуть ніби з нічого.

Про звʼязок між землею і небом.

Пампушки чи пиріжки — про радість.

Бо навіть у піст можна святкувати.

І не ходити з кислим обличчям.

Оселедець, солоне — про випробування.

Не все солодке.

Але без солі життя — прісне.

Каша — про щедрість землі.

Щоб було що варити і завтра, і після свят.

Святвечір — це не про їжу.

Це про памʼять, тишу і людей поруч.

Якщо відчуваєш так само — залиш ❤️

Якщо памʼятаєш цей стіл з дитинства — напиши слово “кутя” в коментарях.

Нехай буде світло ✨

День української хустки

Не вийшла з моди ще хустина.

В ній гарна жінка і дитина –

Це спадок цінний від бабусі,

Тепло і ніжність від матусі.

Червоні маки на хустині,

Барвінок і волошки сині

І ніжно-білий цвіт калини.

Така краса лиш в України!

З давніх-давен – це берегиня.

В ній кожна жінка – мов богиня.

Із нею щастя йде до хати.

Хустин красу й не описати.

На плечі падає жіночі,

Вкриває кісоньки дівочі.

Торочки по краю хустини,

А в центрі мальви і жоржини.

Яка ж краса оця хустина!

В ній українка, мов перлина.

Барвисті на хустині квіти.

Красою й серденько зігріте.

Оксана Козак

Сьогодні ми вшановуємо не просто красивий аксесуар, а символ жіночої сили, ніжності та незламності.

Хустка — це тепло наших бабусь, це традиція, передана крізь покоління, це оберіг, який завжди поруч.

Кожен візерунок, кожен вузлик — це історія.

І коли ми пов’язуємо хустину сьогодні, ми торкаємось коріння, яке робить нас міцнішими.

Нехай українська хустка й надалі єднає нас, нагадуючи, хто ми є та що несемо у світ.

З любов’ю до свого — до українського. 

Научала мати донечку-дитину:

«Як ідеш до Храму – пов’яжи хустину.

Під Покровом Діви Пресвятої станеш,

Благодать від Бога у замін дістанеш.

Чистоту покори принесеш Пречистій,

Оберегом буде символ урочистий.».

Пролітали роки, доня виростала,

На рушник весільний перед Богом стала.

Пов’язала хустку свекрушенька-мати,

Щоб її , як дочку, у сім’ю прийняти.

Українська хустка, не просто хустина:

Це краса і врода, це – душа гостинна.

Це те, сокровенне, що з роду до роду,

Вірним талісманом нашого народу.

Хустку дарувала милому кохана,

Як ішов до бою, щоб гоїти рани.

Щоби повертався живим і здоровим,

Та хустина була символом любові.

Біла, жовта, синя, у барвистих квітах –

Щоби шанувати, щоб життю радіти.

Хустка, як прикраса, хустка, як придане,

Те , що так безцінне, ні з чим не зрівняне.

А у піст і смуту – чорна є хустина.

Під нею ховаєм долю удовину…

Ніжно доторкаюсь до хусток руками…

Теплий подарунок, що лишивсь від мами.

МИХАЙЛИНА ГУДЗІНСЬКА

Дякуємо за життя...

 Наші серця сповнені безмежної вдячності й шани до Збройних сил України. Кожен воїн — це історія про відвагу, що народжується зі звичайного серця, але стає надлюдською силою. В їхніх злегка втомлених голосах чується спокійна впертість світла, яке вони тримають для всієї країни. В їхніх очах — тиха, але незламна рішучість боронити кожен клаптик рідної землі.

Вони здатні одночасно бути муром і теплом: захищати побратима під обстрілом і ніжно підібрати зруйнованого світом маленьке кошеня. У їхніх руках поєднано твердість сталі й м’якість людяності — те, що робить нашу армію по-справжньому великою.

Ми дякуємо ЗСУ за щоденну мужність і жертовність, за боротьбу, у якій вони тримають не лише зброю, а й наше майбутнє.

Дякуємо за свободу, яку вони знову і знову виборюють для всіх нас. 

✨ Цього року диво народжується по-особливому. 

День Збройних сил України і свято Миколая зійшлися разом. Символічно. Глибоко. Щемно… Мабуть, так має бути – бо наші Захисники і є наші справжні чудотворці 💛💙 

Ви творите диво кожної хвилини. Диво нашого життя. Диво можливості прокинутися вранці. Диво обіймів з рідними. Диво дитячого сміху.

✨ Хай цього Миколая ви відчуєте всю нашу вдячність. Хай отримаєте те тепло, якого так бракує на холодних позиціях. Нехай кожен із вас повернеться додому – туди, де так чекають.

З Днем Збройних Сил України! Зі Святим Миколаєм!

Дякуємо, що ви є. Дякуємо за все. 💙💛

Миколай завітав до вихованців дитячого садочку "Сонечко"

Останні роки сміху мало,

Бо радість в нас всіх відібрали...

А діти свята не чекають,

Батьків з війни лиш виглядають.

Дитинство в них,на жаль,украли...

Діти дорослими в нас стали.

Завжди в листах до Миколая

Писали діти,що бажають.

Просили у святого щиро

Здоров'я,подарунків милих.

А хтось альбома,олівців,

А дехто ляльку ще хотів.

А хтось машинку,літака,

А інші песика,кота.

Та зараз інші побажання,

І діти пишуть в листах прохання.

А Петрик просить дрона для тата,

Бо невистачає їх солдатам...

Оленка пише Миколаю,

Щоб брату приніс машину,прохає...

Вони потрібні на передовій,

Поранених з бою забрати мерщій.

Софійка просить для себе дому,

Бо вже не можна жити у ньому.

Його зруйнувала ворожа ракета.

Був вибух такий,що здригнулась планета.

А Таня просить обіймів мами,

Яка уже,на жаль,не з нами.

Вона літає небесами...

Її жорстоко вбили ті самі.

Сергійко пише Миколаю-

Благаю,верни мені брата із раю.

Максимко просить,щоб із полону

Миколай повернув його дядька додому.

А Оля не хоче,щоб падав вже сніг,

Бо змернуть солдати...нечують вже ніг.

Та є прохання одне на всіх.

Святий читає в кожнім листі-

Щоби війни не було в світі.

Ти миру дай-всі просять діти.

✍️Аня Дубина.

 Сьогодні, 6 грудня, ми святкуємо День Святого Миколая — свято доброти, тепла і маленьких чудес 

Святий Миколай — добрий покровитель усіх, хто потребує підтримки. Його називають Чудотворцем, бо за легендами він робив безліч добрих справ і завжди приходив на допомогу 

Це свято нагадує нам про милосердя, щедрість та турботу одне про одного.

Нехай сьогодні кожен відчує своє маленьке диво — у теплій усмішці, доброму слові чи несподіваній радості 

Бажаємо дітям яскравих вражень і солодких сюрпризів 

А дорослим — віри в чудеса, бо вони обов’язково трапляються, коли серце відкрите 

Нехай цей день наповнить світ любов’ю, світлом і теплом!

Зі святом, друзі!

Гостинці від Миколая

 

Нехай у ніч Святого Миколая кожній людині під подушку ляже те, про що вона щиро мріє: комусь — мир у серці, комусь — надія, комусь — маленьке, але таке потрібне диво.

Нехай добрий Миколай огорне своїм благословенням кожен дім, кожну родину і подарує світло, яке не гасне навіть у найтемніші дні.

Особливу ласку хай він пошле нашим захисникам — силу, мужність, здоров’я та незламність.

А всій Україні — мирне небо, тишу без тривог і довгоочікувану перемогу.

Нехай ця ніч принесе диво, яке змінює життя на краще. 

Лялькова вистава "Зимове диво"

 (1-6 класи)

Конкурс "Янголи Різдва"

 Учасниця: Петришин Єва

Номінація: декоративно - прикладне мистецтво 

ІІ Міжнародний двотуровий конкурс мистецтв "Галактика талантів"онкурс

 Учасниця: Петришин Ольга

Номінація: декоративно - ужиткове мистецтво