"Нездолати краю вічну пам*ять..." - САМІТ приурочений 33-ій річниці аварії на Чорнобильській АЕС

33 роки пройшло після аварії на Чорнобильській АЕС

1986р в ніч на 26 квітня жахлива трагедія світового масштабу на Чорнобильській АЕС зробила міста Чорнобиль і Припять безлюдним.

ШАНА ТИМ ГЕРОЯМ, які поклали життя ліквідовуючи наслідки!

НЕЗДОЛАТИ КРАЮ ВІЧНУ ПАМ'ЯТЬ

Могили чорні в чорному краю,

Дороги скорбні плачуть без кінця.

Хати закрились на свою біду,

Лише промінь смертям колишеться.

Краса віків не скорена мечем,

Зникає вся із рясного цвіту.

Тепер вона, від вибуху нікчем,

На спомин нам тішиться в граніті .

Рубці карбує полум’я у млі,

Тривожну пустоту удалині.

Навалу сліз, добробут на землі,

Коріння рване серцем від рідні.

Спалило пекло ниви і сади,

Розбило долі, спинило завадь.

Печаль і горе спалахи біди,

Не здолають краю вічну пам'ять.

Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.

Сади цвітуть. В березах бродить сік.

Це солов"їна опера, Ла Скала!

Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.

Тут ті бузки проламують тини.

Тут щука йде, немов підводний човен,

І прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ганки.

Жив-був народ над Прип"яттю - і зник.

В Рудому лісі виросли поганки,

і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

                                                                              ЛІНА КОСТЕНКО