Щорічно учні Вільховецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Закупненської ТГ Кам'янець-Подільського району Хмельницької області приєднуються до ВСЕСВІТНЬОЇ ТИХОЇ АКЦІЇ "АНГЕЛИ ПАМ'ЯТІ".
Небесній сотні
Календарний перебіг на весну поглядає,
Соловей на світанку власні гами співає,
Але співи пташині із відтінком зажури,
Щирі очі Героїв серед нот партитури.
Розтопились сніги, напоїли надію,
В чорнозем український доля правду посіє.
Монолітом ми стали за державу і волю,
Тільки сотні сердець нам бракує до болю.
Юний ранок невміло загорнувся у роси,
Розчесала печаль сиві мамині коси.
Як же хочеться Всесвіт пригорнути до себе,
Де на сотню зірок посвітлішало небо.
Доживіть за нас, милі,
по миті, по видиху — кожен.
По ударові серця, по схлипу, цілунку, по сну.
Ми б самі, але сталося так, що були неспроможні
Оту дівчинку кинути трупи тягнути одну.
Долюбіть за нас.
Наших маму, дітей, наречену.
Додаруйте їм квіти, і віршів хай стане на всіх.
Ми б самі... але як тут встоїш на місці чемно,
Коли скочив під кулі юний, відважний псих?
Доскажіть за нас.
Не мовчіть, ну хоча би по слову.
Бо ж набрешуть, усе перепишуть і там, і тут.
Ми могли би й без вас, але кулі летіли знову
І періщили нас — вибирали, кого уб'ють.
Доростіть до нас.
По краплині, по мікропрозрінню,
Дотягніться до пліч і чимдуж хапайтесь за них.
Ми стояли б, але від куль немає спасіння:
Рятував тільки Бог і пробиті спини своїх.
Ви побачите нас, на Майдані на мить завмерши:
Ні, це йдуть не живі — це ми, опустивши щити.
Ідемо, відігнавши в пітьму озвірілий "Беркут",
Щоб навік на Майдані зайняти свої пости.
Доживіть за нас…
Долюбіть…
Доскажіть…
Цей вірш написав у тому страшному лютому 2014 року Василь Зима. Мені він досі відлунням як заповіт. Дякую Єлизавета Жарікова за переклад на українську.
Вартові Майдану
Лист Небесному другу
Добрий вечір, небесний друже!
Можна спокій потурбувати?
Сон у мене, пробач, не дуже,
Тому сіла листа писати.
Ти скажи, коли хочеш, щиро,
Як на небі тобі живеться?
А у нас цілий день дощило
Не на жарт, навіть зараз ллється.
Обіцяють весну багату,
Старі бузьки давно в дорозі.
Вас між зорями вже багато,
Юних душ, що спочили в бозі.
Розкажи, як небесне царство?
За земним, мабуть, часто плачеш.
А у нас затяжне митарство.
Що казати? Ти й сам все бачиш.
Кожна смерть, що паде безкарно,
Відболить, ніби сніг торішній.
Переможці високопарні
Поєднали святе і грішне.
Ти пішов у небесні далі,
Бог один може бути вище.
А у нас посеред реалій
Дикі танці на попелищі...
Прощавай, тобі вже до раю,
Зачекалися побратими.
Я в молитві тебе згадаю.
Ми ж по духу не є чужими.
Вночі тихенько стану на коліна,
З тобою, Господи поговорю,
Як сильно люблю свою Україну
Як же ненавиджу оцю війну.
Як рветься серце за синів – солдатів
І як шматують душу ті думки
Про біль пекучу що терпить та мати
Яка простилась з сином назавжди.
Я розкажу тобі, Ісусе щиро
Як мрію про закінчення війни
Як хочу я для України миру
Щоб вже не омивалася слізьми
Щоб ті поля якими їздять танки
І навісніють гради у вогні
Знов зустрічали радісні світанки
Росою на квітучім килимі.
Щоби птахи весною прилетіли
На вільну і квітучу Україну…
Я попрошу Ісусе в тебе милий
Опіки тим синам що на війні
Хай ангели до них летять на крилах
Оберігати їхні ночі, дні…
Нехай зима морозами не тисне
Щоб не замерзли воїни добра
Що на воротах миру у Вітчизни
Хай пропаде загарбницька орда!
Поговорю з тобою я Ісусе
А потім ще до ранку не засну…
Я знаю, біля мене ти, все слухав,
Ти проженеш загарбницьку орду
І завтра на світанку золотому
Ми всі прокинемось із того сну
І зустрічатимемо всіх синів додому
І вільними стрічатимем весну!
І зацвітуть волошками простори
І защебечуть солов’ї в лісах
Не буде більше ані сліз ні горя,
Замайорить жовто – блакитний стяг
Усюди в кожнім домі, в кожнім місті
У вишиванки заквітчається земля
І буде чутно – Слава Україні
Героям Слава, честь їм і хвала!
Вночі тихенько стану на коліна,
З тобою, Господи поговорю,
Як сильно люблю свою Україну
Як же ненавиджу оцю війну.
© Британ Галина
Юлія Мартинова - Любецька
"Тримайся, солдат!"
Немає коментарів:
Дописати коментар