Звучи, рідна мова!

Сьогодні - Міжнародний ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ.

Вітаю всіх, хто увібрав у себе з молоком матері українську мову, знає своє коріння, яке дає нам силу і могутність! Саме вона, МОВА, таїть у собі надбання віків, пам’ять усього народу, оберігає й передає всі виміри духовних скарбів поколінь.

Мова - це душа нації, її генетичний код.

Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили ще на пергаментах Нестора Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, а особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм - Левицьким, П. Мирним, М.Коцюбинським, Л. Українкою та багатьма іншими видатними українцями.

У цей складний для України час хтось захищає її цілісність зі зброєю в руках, а хтось піснею чи словом ....

Бережімо рідне слово, бо в ньому не тільки гомін лісів, переливи струмків, шепіт трав, а й високий дух пращурів, сила нашого сьогодення і поступ майбутній.

З Міжнародним днем рідної мови!

Нехай материнське слово буде для всіх нас оберегом!

На рідній -  щебечуть пташки навесні,

Дзюрчать потічки і шепочуть діброви..

У кожної мови є нотки свої 

Найкраща ж мелодія рідної мови.

ЛЕГЕНДА ПРО МОВУ

Ділив Бог між народами землю і дарував їм мови. Роздав усе, що мав, і сів відпочивати. Аж тут пізно ввечері приходять козаки. Розуміють, що запізнилися. Високі, вусаті, чуби вітер розвіває – стали і мовчать.

– Де ж ви були, коли я всіх кликав? – запитує.

Боже, вони від бусурманів світ захищали.

– Залишив я трохи землі для себе, – каже Господь. – Дарую цю землю вам, козаки.

І подарував нашим предкам Україну.

А мову? Не будуть козаки щасливі німими.

– Подарую їм свою мову, нехай розмовляють. А я буду завжди літати поруч і щебетати.

Кажуть, саме з того часу українську мову і стали називати солов’їною.

РІДНА МОВА

Дуже люблю рідну батьківську мову —

Теплу, барвисту, м'яку і чудову! 

Це ніжність і сила першого слова,

Бабусина казка... і колискова. 

Це море любові, це мудрість віків, 

Духовна скарбниця й пісні матерів.

Приємна мені, безцінна, єдина, 

Мова дитинства мого солов'їна.

Це мова предків моїх і прадідів, 

Це стоголосся всіх лісів і степів, 

Це звук джерела і наспіви води... 

Співучішої нам ніде не знайти. 

Доля мови моєї дуже сумна,

Не раз лихоліття борола вона. 

Мова моя — це найдорожче добро, 

Вона сіє скрізь благодатне зерно. 

Я рідною мовою пишу вірші,

Вона дивовижна й приємна душі.

Вона — культури і родини струна. 

Без рідної мови народу нема. 

Любім свою мову, плекаймо її, 

Мовою рідною співаймо пісні. 

Вона — духовні і глибинні пласти. 

Дбаймо про мову, їй цвісти і цвісти!

Оксана Козак