З нами Бог! З нами Україна!

 Не знаю хто написав - не я. Але круто, дуже круто! 👌👌👌

Привіт, світе!

Я знаю, ти зараз дивишся на нас. Дивишся наляканими очима Польщі. Нерішучими жестами Франції. Прорахованими кроками Німеччини. Знервованими вигуками Латвії. Скептичним посмикуванням Угорщини. Розслабленим мугиканням Італії. Німою мовчанкою Ізраіля. Далекими вигуками США і Канади. І очима сотні інших країн.

Дивишся ніяково. Часто опускаєш погляд. Особливо, коли ми закриваємо собою наших дітей під час чергових ракетних атак. А коли таки наважуєшся очі підняти, дивишся вражено. Озираючись один на одного: чуєш, що то за така Україна? Її поливають градами, а вона стоїть. Її криють крилатими ракетами, а вона стоїть. Їй звідусіль брязкають довбаними танками, а вона стоїть. Їй прямо кажуть «айм вері сорі енд діплі консьорд, бат…», а вона - «тю, ну як знаєш, я пішов збивати літак». Їй пхають межи очі ядерну кнопку, а вона сміється і мовчки колотить бандерівське смузі.

Світ не дихає, світ панічно скуповує йод, а вона стоїть. З якої такої ця Україна сталі? Що такого було в молоці її матері? Чим таким годують цих воїнів тисячі волонтерських рук?

Знаєш, світе, а ти справді не знаєш. І ми теж, напевно, не знали по-справжньому донині. Не знали, що в нас є така сила. Така міць. І така любов. Завжди була. Просто роками лежала під руїнами совка, руського міра, пір’ям голубів миру і гіллям дерев любові. Лежала й чекала, щоб вибухнути. Вибухнути не страхом. Страх - це те, що нині відчуваєш ти, світе. А ми відчуваємо дещо інше.

Ми відчуваємо лють. За кожну вбиту дитину. За кожну понівечену долю. За кожне спалене місто. За кожну зруйновану мрію. І ця лють дає нам сили.

Ми відчуваємо свободу. Вперше. По-справжньому. Так гостро і сильно. Голу, вразливу і водночас таку потужну свободу. І ця свобода дає нам сили.

Ми відчуваємо любов. Ох, як же ми відчуваємо любов. Коли нема своїх і чужих. Коли всі максимально рідні. Коли мільйони рук методично викладають шлях до перемоги кожен на своєму місці. І ця любов дає нам сили.

Тому, світе, не бійся. Ми на сторожі. І якщо ти раптом соромився запитати, ми скажем самі: так, весна прийде, і вона буде жовто-блакитна. Незалежно від того страшно тобі чи ні💙💛

О БОЖЕ, ХАЙ НА МИР ЙДЕ, НА ТЕПЛО…

О Боже, хай на мир йде, на тепло,

В людей стомились і душа, і тіло,

Не цінували щастя, що було –

Лише тепер ми, грішні, зрозуміли,

Який нам дорогий наш рідний край,

І тиха стежка, за село повита,

О Господи, всі просять – миру дай…

Землі, яка завжди ростила жито.

Щоб ластівка під стріху – на добро,

Майбутнє – днем новим благословиться,

Не танк по полю щоб… а хлібороб,

Не з кулями земля щоб… а в пшениці…

Обрати дай одну із тих стежин,

Що буде без жорстоких та лукавих..

О Боже, Україну збережи –

Скінчи війну безжальну цю, криваву.

 автор: Білоозерянська Чайка

Я так пишаюсь вами, українці,

Ви неймовірні – золоті у вас серця.

Ми разом, а не кожен поодинці,

І нам свобода наша до лиця.

Я так пишаюсь вами, українці,

Ви згуртувавшись, об’єднали цілий світ.

Зібравши власні сили по краплинці,

Читаючи Шевченків Заповіт.

Я так пишаюсь вами, українці,

Ви особливі, це не змінюють роки.

Хоч наша біль не на одній сторінці,

Та слава – неодмінно на віки.

© Наталія Кішовар (Черній)

На цій планеті миру дітям треба,

сади весняні і шматочок неба...

Комашку в лузі, жабку на ставку,

веселку в хмарах, замок на піску...

На цьому світі дітям треба ласка...

Щоб в кожного --сім'я... вечірня казка...

Матусин усміх, татове плече,

бабуся, що завжди усе пече...

Дідусь, який майструє годівнички...

Свята різдвяні... Братики й сестрички...

ЛялькИ, машини, кубики в кутку,

на день народження -- всім торта по шматку...

І шепіт колискової на вушко,

м'яку піжаму, кіндер під подушку...

І місяць за фіранкою щоночі,

кота, що має зеленаві очі...

І фарби акварельні, щоб для втіхи...

І гОйдалку, що під старим горіхом...

Кораблик паперовий, гумачки,

калюжі по коліна, будяки...

Льодяники, морозиво, щербет,

і, особливо схований, секрет ...

У жменях -- сміху, радощів, пісень...

Щоб янгол вберігав вночі і вдень...

На цій планеті...

Щоб без воєн і без крові...

Дай ,Боже, дітям миру і любові...

07.01.2022.

Людмила Галінська

Тримаймось разом,

Чуєте, тримаймось!

Болить, до серця і кісток

Але нізащо не здаваймось,

Борімося — до перемоги крок!

Молімось разом,

Чуєте, молімось!

Нехай лунають всюди молитви

І разом єдності учімось,

Сьогодні українці - сестри і брати!

По крові, духу, витримці і мові,

Хай солов'їна стане на віки,

Здобудем перемогу в ріках крові,

Бо єдність — наша сила і лікИ!

ПрийдЕ весна й затихне небо,

Цвістиме рясно український сад.

Хтось скаже: "рідний, як без тебе",

Чиїсь батько, чоловік чи менший брат...

Я щиро вірю, Україна буде,

Незламною на цілий світ!

Тримаймось купки, милі люди,

Аби продовжився наш рід!

©️ Оксана Шевчук

ЛЮБИ СВОЮ МОВУ!

Люби свою мову, прославляй рідне слово, 

Бо мова — це пам'ять, це скарб, джерело,

Країни культура і держави основа,

Це ангела Божого світле крило.

Плекай свою мову — серцевину народу.

Не можна втрачати надбання віків.

Борися за мову, як за волю й свободу,

Бо мова чужа — це "язик" ворогів.

Цінуй свою мову — це історія роду.

У душі рідна мова вічно жива.

Не буде без неї в нас держави й народу.

Вчи мову батьків, милі серцю слова.

Це цурайся ніколи вкраїнської мови,

Неси красоту її дочкам й синам.

Скидай з вуст своїх мовні кац&пські окови!

Для нас рідна мова — це свято, це храм.

Бережи свою мову — глибинну криницю

Невтомної мудрості всіх поколінь.

Шануй її гідно — цю безцінну скарбницю,

Вивчай її і пізнавай глибочінь.

Не втрачай рідну мову, люби її серцем.

Співає вона, як в гаю солов'ї,

Наповнена щастям і любові озерцем —

Тож хай процвітає у кожній сім'ї!

Оксана Козак 

02.04.22