З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, Тарасе!

Для України слово Генія житиме вічно!!!

КОБЗАРЮ

   Безсмертний Шевченко - син, геній України

   Із схилів Дніпра споглядає на нас...

   Роками він мріяв про Волю країни -

   Нарешті прийшов довгожданний цей час!..

Хоч край Незалежність здобув ще раніше,

Та справжню Свободу приніс лиш Майдан -

Забилося Нації серце живіше,

Позбулись натертих кайданами ран...

   Побачила норов козацький планета,

   Почула калинову мову живу!

   Дрімала Вітчизна... Та вмить як комета

   Відкрила для Світу культуру нову!..

Великий Кобзарю! Ти словом могутнім

Будив Батьківщину із рабського сну!..

Ти бачив квітучою землю в майбутнім

І Неньку навіки єдину-одну!

   Щоб сивий Дніпро об'єднав Україну -

   Не Захід і Схід, а держава міцна!

   Щоб очі дивилися не на руїну -

   Народу судилася доля ясна!..

Наш люд роботящий слугує на щастя -

Дав Бог йому розум і щедрість душі...

В минулім хай згинуть незгоди й нещастя -

Про них лиш згадають безсмертні вірші...

   Тарасе! Ти - велич! Ти - символ Вкраїни,

   Що Волю обрала в бурхливий наш час!

   Навіки імперій розсипались стіни -

   Фундаменти їх розхитав Ти для нас!

Тепер не вкрадуть солов'їної мови -

У небі безмежнім, як пташка літа!..

Не будуть топтати чужинські підкови

Родючі простори, дозрілі жита...

   Не стануть цуратись обрядів народних

   Й культури нащадки, Кобзарю, Твої -

   Умиють обличчя в річках повноводних

   Й згадають, нарешті, коріння свої...

Безсмертний Тарасе! Ми вдячні за мову -

( В пророчих віршах для народу зберіг )

Квітучу, барвисту, живу - барвінкові...

" Кобзар" невмирущий - то наш оберіг!

20 лютого 2006 року. Леонід Свінтіцький

Шевченко Закликає - Україна Перемагає...

Тарасе, батьку, світоче віків.

В нас глина сиплеться із сволоків.

В нас стіни падають, майно вмістилось в жмені.

До нас прийшли пройдисвіти скажені.

Ти нам казав, що є царі й царята.

В них дотепер курна ізба, не хата.

Ворожа кров і вироджена плоть.

Вони прийшли козацький дух збороть.

Тарасе, генію, твої слова пророчі.

Від ворогів заплакані в нас очі.

Від них трава і та вже не росте.

І плаче небо грішне і святе.

Твої слова, Тарасе, всі на часі.

Прийшли оті, на дармовщину ласі.

Вони бомблять і школи і могили.

Та ми живі й нам не бракує сили

Ми, як кулак, один зажатий нерв.

В нас кожен день то наступ, то маневр.

В нас боротьба - і Прапор, і Тризуб.

І наш девіз - віднині зуб за зуб.

Тарасе, Батьку, ми твої сини.

Ми вернимось з жорстокої війни

Змужнілі духом, сильні і здорові,

До круч Дніпрових сповнені любові.

Г.Потопляк.