Ніколи знову??? Пам'ятаємо. Перемагаємо.

 "Ніколи знову???"

Дай Боже нам сили протистояти цьому злу, а нашим захисникам мужності та господнього захисту вистояти, та відновити історичну справедливість, істинну 🙏💛💙

8 травня - День пам'яті і примирення. Міжнародна подія, яка несе у собі глибокий символізм. Пам'ять - ми не повинні забувати мільйони людей, які загинули під час Другої світової війни. Примирення - всі країни, які брали участь у тій страшній війні, повинні примиритися. На жаль, ворог знову прийшов на територію України, а тому ми взяли до рук зброю, щоб захищати себе і своїх рідних. Однак віримо, що зовсім скоро нас чекає нова перемога. А наразі варто згадати в молитві тих, хто загинув в період 1939-1945 років.

Сьогодні день такий, що важко говорити. 

В цей день - шанують пам'ять о війні. 

В цей день - захисників шанують,

І тих, хто мав би жити, але загинули вони.

Війна жахлива - землю шматувала

І зніщіла дорослих і малих.

Тоді всі рідну Батьківщину захищали,

І вірив в Перемогу, кожен з них.

Війна нещадна йшла тоді по світу.

Зазирнула кожному в лице....

Знищувала зброєю і концтаборами, 

Важко пережити було це.....

Вже пішли ти люди с цього світу,

Яки тоді з війною зустрілись віч на віч.

Ті, яки ту Перемогу наближали,

Воюючи... Працюючи.... День... Ніч.....

Ми пам'ятаємо! Діди розповідали! 

Ми чули про війну від тих, хто воював.

Від тих почули, що рідно ховали,

Від тих, хто кожну хату визволяв.

На полях пшониця визріває....

Поруч маки, наче плями крові.

Над могилами полеглих шурхотят,

Їм наспівуючи пташки у діброві.

Наша пам'ять має підказати,

Що війні не місце на Землі.

Наслідки вона жахливі має,

Врожаї у неї - руйнівні.....

Пам'ятайте! Згадуйте той час!

Тих людей, яких вона забрала.

Матерів, яки дітей своїх ховали,

Війна всім принесла біди чимало.

Лілія Олейнік 

08.05.2022р

***

(усім матерям, чиї сини не повернулися з війни, присвячую..)

Ти пробач мене, мам, за зав’язану чорну хустину.

Що додав сивини у заплетену русу косу.

Я вмирати не йшов… я пішов боронить Україну…

То чого ж у труні, вже мене побратими несуть?..

Знаю, мамо, що був не слухняним я сином.

Що ніколи тобі не казав, як тебе я люблю…

Я все думав: ще встигну, ще буде хвилина,

а, натомість, завдав тобі, мамо, я смутку й жалю…

Я ж, матусю, не думав, що йду помирати…

А довкола весна, біля хати в нас вишні цвітуть…

Ти, матусю, пробач я назавжди залишусь солдатом.

І у рідне село в домовині мене привезуть…

Ти ж, рідненька, живи! І за себе й за мене – благаю.!

Ти ж бо знаєш, матусю, що я ще й не жив…

Та вже добре мені… Душа лине до неба, до раю.

Стаю в ангельський стрій буду Господу Богу служив…

Тебе, мамо, крильми я до свого серденька пригорну…

Замість мене – тебе цілувати буде вітерець…

Тлінне тіло моє в сиру землю загорнуть.

Ти, рідненька, не плач. Ми ж бо знаємо – це не кінець.

Я до тебе прийду ясним променем, щоби зігріти…

Заблукаю в косі, поміж ранніх сивин…

А як твої щоки, доторкнеться холодний вітер.

Не лякайся… То – я… То цілує тебе твій син…

7.05.2022р Галина Кухаришин

ТИ НЕ ЗАБУДЬ ПРО МЕНЕ, УКРАЇНО🇺🇦!...

...Упав солдат... 

З прострелених грудей

Життя стікало на зелені трави...

Скосила куля тіло молоде...

Пошерхлі губи шепотіли: "Мамо!"...

Здолала віддаль мамина душа,

Відчувши горе, серце тріпотіло,

Забилося, мов піймане пташа,

І думкою до сина полетіло.

...Солдату марилось, що знову він-дитя,

І над його колискою схилилась

Та, найдорожча, що дала життя,

І, як ніхто й ніколи, полюбила.

Його голівку ніжно обняла,

І колискову пісню заспівала...

    ...А бій тривав... Здригалася земля,,,

Наосліп смерть мішені обирала...

Вже невідомість уникає слів...

Стискає мама телефон в долоні...

Набрала номер...Син не відповів...

Іще...Іще...Та лиш гудки б'ють скроні...

Передчуття біди вже серце крає...

Голубкою б до сина полетіла !

О Боженьку! Лише не забирай!

Один у мене він! Один-єдиний!

А Бог мовчить...Це- не його війна!

Він вчить нас жити в мирі і любові.

Та править світом хоче Сатана,

В двобій вступивши і з людьми, і з Богом.

Вкраїно- матінко, ти все запам'ятай,

Кожну сльозинку, кожну краплю крові!

Землі своєї й дюйма не віддай

І не пробач наруги над собою!

Бо ж не для того пестила синів,

Бо ж не для того донечок ростила,

Щоб куля ворога у клятій цій війні, 

Найкращий цвіт безжально так косила.

О, скільки їх в обіймах у небес!

О, скільки душ, загублених безвинно!

 Озветься болем в серці кожен хрест:

-Ти не забудь про мене, Україно!

...Бій не вщухав...В скорботі гаснув день......

Впивались кулі в заходу заграву...

Вмирав солдат... З прострелених грудей 

Життя стікало на зелені трави...

СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ 🇺🇦🙏

О. Філончук.