Лінійка - реквієм "У нашій пам*яті Вони назавжди залишились..."

В моїй країні сьогодні траур... 
Гудуть Карпати, реве Дніпро. 
Над вбитим плаче безсила мати, 
чи рідний, чи чужий вже все одно.
Їх не вернути, їх не забути.
Бо в пам' яті немає забуття. 
Вони Герої, вони Безсмертні. 
Вони віддали за нас Життя!

Мамо, я живий, лиш закриті очі....

І серце не б`ється, не вирує кров...

Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі

Я буду поруч - у грудях, де живе любов!

Рано-вранці на світанку босими ногами

Йшла до Бога Україна тихо з молитвами

Одягнувши вишиванку, розпустила коси, 

Щоб просити Бога сили і кращої долі.

Вітер коси розплітає – сунне чорна хмара

Впала вона на коліна і Його питала:

-За ,що мені така кара?

Чим я завинила? 

Що знов круки чорні крячуть  і ростуть могили?

Дзвони дзвонять вже щоденно ...днями і ночами...

Сини мої полягли...вкрито все хрестами...

-Чи я тобі не молилась?

 Чи дітей не вчила любить землю і Тебе?

Прошу дай нам сили!

-Скажи мені ,Отче милий, скільки ще терпіти?

-Як синів уберегти? Скільки ще молитись?!

...І почувся з неба глас:

-Встань! Вже скоро, мила!

Той хто хтів здолать тебе сам ляже в могилу.

Потерпи ще трішки ти - Я загою рани.

Бо Я чув всі молитви - Мир скоро настане!

Воля й доля в твоїм домі, повір скоро буде!

А ворога не пробачать ані Я - ні люди!