Вишиванковий квест "Єднаймося своєю родиною і всією Україною"

Вишиванка – символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.

Вишиванка – дитинча кирпате,

Що квітки звиває в перепліт,

Материнські ласки, усміх тата,

Прадідів пророчий заповіт.

Вишиванка – писанка чудова,

Звізда ясна, співи та вертеп.

Вишита сльозою рідна мова,

Думами дорога через степ.

Моя вишиванко, червона калино,

Ти символ Вітчизни з прадавніх віків.

Моя вишиванка – душа України

І зірка яскрава для дочок – синів.

Сорочку-вишиванку 

До самого світанку 

Вишивала дівчина в сиву давнину. 

Схрещувались ниточки, 

Розквітали квіточки: 

Ружі та барвінок, вздовж по полотну. 

Вишивала з піснею 

Яблука барвистії. 

Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг. 

Вишивала ружу 

Та вкладала душу, 

Щоб на довгі роки вийшов оберіг. 

Барви кольорові: 

Зелень – то діброви, 

Молодість, надія, злагода і мир; 

Жовтий – то колосся, 

Й плодовита осінь, 

І ласкаве сонце, що встає з-за гір. 

Синії стежини – 

То морські глибини, 

До людей довіра і безкінечність вся. 

Ну а чорний килим – 

Туга по загиблим,

Що за землю рідну віддали життя. 

Хрестики червоні – 

То калини грони, 

І вогонь гарячий, і пролита кров, 

Але ще й родина, 

Ненька-Україна, 

І родинне щастя, й вічная любов. 

Я візьму льон білий, 

Нехай рух несмілий, 

Але ж вишить спробую сорочку таку. 

Ниточка до ниточки, 

Квіточка до квіточки, 

Щоб нащадки згадували на довгім віку.